четвер, 28 грудня 2017 р.

Різдвяний вернісаж майстрів народного мистецтва

         
Ще один захід на різдвяну тематику у відділі мистецтв.
27 грудня відбулося відкриття  традиційної виставки декоративно-ужиткового мистецтва Полтавського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України «Різдвяний вернісаж».
Куратор виставки – заслужений майстер народної творчості України, голова ПОО НСМНМУ Євген Пілюгін. Він же був ведучим заходу.

Тетяна Ваценко (майстер витинанки); Наталія Дмитренко (художник-килимар, науковий співробітник Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка); Віра Забора (заслужений майстер народної творчості України, майстер народної вишивки), Іван Новобранець (заслужений художник України); Геннадій Тихонов (майстер кераміки) отримали подяки за творчу співпрацю з Обласним центром народної творчості та культурно-освітньої роботи від імені директора Центра Дмитра Соколова. Їх вручила заслужений майстер народної творчості України Наталія Свиридюк. 


Виступали учасники виставки: Тетяна Ваценко та Віра Забора розповідали про те, як представляли народне мистецтво Полтавщини за кордоном та про те, як підтримують народних майстрів в різних країнах. 

На заході тримав слово Павло Ротар – автор та куратор мистецького проекту «Військово-польовий АРТ», який подорожує Україною. Проект налічує більше 300 експонатів, а участь у ньому беруть понад 130 майстрів.

вівторок, 26 грудня 2017 р.

З гумором та веселощами у Новий рік

Вже стало традицією в клубі «Цікавих зустрічей» відзначати новорічно-різдвяні свята. 24 грудня у відділі мистецтв відбувся вечір «Новорічний калейдоскоп». Було все: і ялинка, і прекрасний зал, і Дід Мороз, і Снігуронька, і навіть Собака – живий символ 2018 року. Всі, хто бажав розташувати до себе удачу, мали змогу поспілкуватися з чудовою тваринкою. Адже господинею наступного року за східним календарем буде жовтий земляний собака. 
Серед виступаючих: члени клубу «Цікавих зустрічей»: Володимир Чистяков, Олена Хорошун, Віра Мотчана, Віктор Щербаков, Валентина Баранова, Андрій Шевченко, Олександр Бойко, Людмила Костенко, Анатолій Одаренко, Ігор Нікітін, Юрій Жолтишев, Олексій Онуфрієнко, Тетяна Соловйова, Лариса Філіпська, Іван Новобранець, Валентина Поліщук, творчий колектив «Полонез» (керівник Людмила Сотник).

четвер, 21 грудня 2017 р.

Новорічне диво і домашній затишок

Долучаємося до щорічного конкурсу новорічних ялинок… У відділі мистецтв господиня новорічних свят може бути тільки високомистецькою! 
А все тому, що ялинку правильно «одягнули»! І тепер головний символ зустрічі Нового року і Різдва, який прикрашають іграшки від Наталії Коваленко - учасниці клубу «Цікавих зустрічей», виглядає ефектно і стильно, дарує святкові емоції. 
Прикраси для новорічної ялинки майстриня виготовила власноруч із тканини. Це вишукані і по-домашньому теплі м'які іграшки. Виглядають вони приголомшливо, у чому переконалися ті, хто вже бачив «мистецьку красуню».

Найкращі ідеї і лайфхаки до Новорічних свят

Чим ближче до 31 грудня, тим частіше замислюємося ми з вами про декор дому та про те, як прикрасити ялинку. А також про програму святкування Новорічних свят.
Провідний бібліотекар відділу мистецтв Віра Саранцева підготувала книжкову виставку «Зустрічаємо Новий рік!». Виявляється, стильно і красиво нарядити ялинку до Нового року, прикрасити будинок, розробити сценарій свята може кожен. 
Оригінальних ідей декору новорічного деревця існує багато, адже прикрасити ялинку можна не тільки шишками і кульками… Багато чого можна зробити своїми руками. Рукотворні прикраси завойовують все більшу популярність. І це не дивно. Handmade дає відчуття власної індивідуальності. 



середа, 20 грудня 2017 р.

Уродженець "Єрусалима України" – поет Авраам Шльонський

19 грудня відділ соціокультурної діяльності спільно з відділом мистецтв провів чергову лекцію для відвідувачів БО «Хесед Нефеш» в рамках культурно-освітнього проекту «Бабусині канікули: Єврейський слід на Полтавщині». 
Цього разу мова йшла про Авраама Шльонського – одного з кращих поетів Ізраїлю, який народився на Полтавщині, старшого брата першій жінці-композитора Ізраїлю Вардині Шльонськи.
Лекція мала назву «Уродженець Єрусалима України – поет Авраам Шльонський». Саме такий титул, «Єрусалим України», мав свого часу Кременчук.
Авраам Шльонський належить до найвизначніших представників нового покоління єврейських поетів, народжених у країнах Вигнання, які розпочали свій творчий шлях у країні Ізраїль. Народився він під Кременчуком, у селі Крюково, 6 березня 1900 року. Він ріс в сім'ї, де сіоністські переконання і любов до івриту поєднувалися з революційним духом і любов'ю до літератури.

понеділок, 18 грудня 2017 р.

Танці рідної землі

«Пізнай свій край... себе, свій рід, свій нарід, свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриваються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушатимуть у життя твої нащадки. І то також будеш  ти».  
                                                                                                                                                    Григорій Сковорода 

Душевно та цікаво пройшов 17 грудня у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського майстер-клас «Хороводи і народні ігри» від хороводно-ігрової групи «Ойра» під керівництвом знавця народних обрядів та традицій Віталія Двірного. Учасники групи займаються просуванням традиційної народної культури в маси. 
У майстер-класі взяли участь учні школи старовинного танцю «Eventail-Полтава». Разом мешканці міст Кременчук, Дніпро та Полтава дізнавалися, чому, навіщо і як раніше водили хороводи. Ця потужна енергетична і духовна практика була частиною повсякденного життя наших предків. Всі, хто прийшов на захід, знайомились з нашим фольклором. 
Учбова хороводно-ігрова вечірка стала справжнім святом, яке пройшло в суто народній традиції з відповідними піснями, іграми та хороводами. 


Хороводи присвячували порам року, святам, важливим подіям у житті народу. В далекі язичеські часи хороводи мали культово-обрядове значення, але поступово почали набирати обрядового характеру. Вони відображали трудову діяльність людини, її повсякденне та святкове життя.

середа, 13 грудня 2017 р.

Музика – супутниця життя Сократа із Чорнух


У грудні виповнилося 295 років великому українському мислителю-мудрецю, педагогу, філософу, поету, композитору, музиканту Григорію Сковороді (1722-1794 рр.) Важко осягнути феномен цього Сократа із Чорнух, який проявив себе в різних галузях української культури.
Досі не існує повної характеристики значення музичної творчості украінського філософа. Але майже всі дослідники життя та творчості Григорія Савича констатували: важливе місце в його житті займала музика. 
Музичні здібності Сковороди виявилися через велику любов до народної пісні. Уродженцю сотенного містечка Чорнухи, маленькому Грицьку наука у церковно-парафіяльній школі при козацькій сотні давалася легко, він краще за всіх співав в хорі на церковному криласі. 
Змалку він тішився співами кобзарів, бандуристів та лірників. Хлопчик спілкувався з ними, переймав від них ази гри на бандурі. Навіть хотів піти поводирем сліпого бандуриста, але батьки не погодилися. 
Дуже цікавився поезією і музикою Сковорода, вступивши у 1738 р. до Києво-Могилянської академії. Він був учасником інтермедій з народними співами та жартами, які виконувалися не лише в академії, а навіть за академічними стінами, на Подолі, куди сходилися подільські ремісники та міщани. Григорій добирав на флейті мотиви пісень. Його улюбленою була «Котилися вози з гори». 
Григорій також співав у великому академічному хорі, учасники якого не тільки виконували в академічному храмі духовні співи, а ще брали участь у драматичних дійствах. Хор цей славився на всю імперію. 
Музичні здібності та чудовий голос 19-го Григорія Сковороди помітили. Його відрядили в Петербург до Придворної хорової капели. Але він співав в ній всього два роки. Зацікавився музичними здібностями талановитого юнака фаворит цариці Єлизавети – О. Розумовський, який побачив, що Григорій має композиторський нахил. В ті часи Сковорода поклав на ноти канон «Воскресенія день». Твір дуже сподобався високим слухачам придворної церкви. 

понеділок, 4 грудня 2017 р.

Музи не мовчать…

Щиро вітаємо всіх військовослужбовців з Днем Збройних Сил України та бажаємо незламної волі в подоланні труднощів військового буття, здоров’я, надійного родинного тилу! 
З нагоди відзначення 6 грудня Дня Збройних Сил України Віра Саранцева – провідний бібліотекар відділу мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського підготувала перегляд літератури «Час. Армія. Вітчизна». 
«Музи не мовчать» – таку назву має одна з представлених статей. Вона розповідає про виставку творчості воїнів АТО. 
Музика віддавна використовувалась у воєнних «акціях» не лише як заохочувальний компонент, але і як діяльний чинник та рівноправний партнер. А тому представлені документи, тема яких – війна і музика. 
Так, збірка-антологія «За волю України» репрезентує повстанські чоловічі військові співи. Всього подано 238 текстів, нотний матеріал молитов і гімнів, урочисто-патріотичних, похідних, лірично-побутових, жартівливих і сатиричних, журливих та жалобних пісень. Вміщено короткі нариси про подвижників українських національно-визвольних змагань, творців та виконавців цих пісень. 
Темі патріотичних плакатів, які є моральною підтримкою мешканцям нашої країни, присвячена стаття із «Української культури». Сьогодні це одна із найпопулярніших форм мистецької реакції на події в Україні. В час війни людям потрібно дати зрозуміти, хто наш ворог і чому ми з ним воюємо. 
До 15 грудня всі бажаючі можуть ознайомитися з книгами та періодичними виданнями, присвяченими темі війни в мистецтві.

пʼятниця, 24 листопада 2017 р.

Долина писаної пісні


23 листопада у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського в рамках спільного проекту з Обласним центром народної творчості та культурно-освітньої роботи відбулось відкриття виставки живопису Вадима Іщенка. 
Виставка митця з Горішніх Плавнів під промовистою назвою «Долина писаної пісні», яка мандрує Україною, дісталася Полтави. Унікальні роботи автора пов’язані з народною творчістю. Рядки пісень стали назвами творів, а їх сюжети перейшли на холст. Картини вражають, запамятовуються з першого погляду. 
Що ж, давайте знайомитись з художником. Вадим Васильович Іщенко народився у 1970 році в місті Лозова Харківської області. В 1979 р. батьки разом із сином переїжджають у молоде місто Комсомольськ Полтавської області (нині Горішні Плавні). З дитинства Вадим цікавився мистецтвом різьблення. Певний час він відвідував майстерню Леоніда Царьгородського – відомого майстра та маляра. 
З 1998 року почав займатися художнім різьбленням самостійно. Наслідком старанної праці по вивченню різноманітних форм виробів, їх орнаментування, композиційних вирішень стають сувенірні та виставкові твори. Завдячуючи тематичним панно «Пір», «Пацюк», «На межі» та «Козак Мамай», Вадим Іщенко став учасником проекту «Неділя України в Лондоні» (2013), на якому у якості майстра з дереворізьблення представляв етнографічну частину найпопулярнішого в Україні фестивалю Олега Скрипки «Країна мрій». Такі заходи позитивно впливають на імідж нашої країни, яка має свої культурні надбання.
В 2011-2016 роках Вадим Іщенко працює над іконостасом Трьохсвятительського храму в м. Горішні Плавні, що є повністю авторською роботою майстра від проекту до різьбленого виконання. 
Творчу натуру майстра вабить і народне малярство. В своїх картинах він зображує світ особливим, і головним завданням свого мистецтва ставить глибоке осмислення мудрості народної та поєднання її із сучасністю.

четвер, 23 листопада 2017 р.

Його покликанням було мистецтво

Лекція із циклу культурно-освітнього проекту відділу соціокультурної діяльності ПОУНБ ім. І.П. Котляревського «Бабусині канікули: Єврейський слід на Полтавщині» для відвідувачів БО «Полтавський єврейський фонд «Хесед Нефеш» пройшла 22 листопада у літературній вітальні бібліотеки. Вона мала назву «Його покликанням було мистецтво: полтавські скульптури юриста Леоніда Позена» і була присвячена митцю, який виконав пам’ятники, добре відомі всім мешканцям Полтави.  
Спочатку присутні переглянули фільм, створений на замовлення Семенівського районного відділу культури про видатного земляка Леоніда Володимировича Позена. А потім почалася віртуальна арт-мандрівка вулицями Полтави, у ході якої гості заходу мали можливість дізнатися цікаві факти з біографії скульптора та історію створення ним найбільш відомих полтавських пам’ятників. 
Засновником роду Позенів був німецький єврей, який прийняв християнство, став багатим поміщиком на Полтавщині. 
Дід Леоніда Позена – Михайло Павлович Позен (1798-1871 рр.) зробив блискучу кар'єру. Він був керуючим імператорської Військово-похідної канцелярії, статс-секретарем імператора, таємним радником. На загальну думку чиновного Санкт-Петербурга, він був найпершим кандидатом на міністерський пост, але зламав свою кар'єру. Очолюючи комітет Імператорської канцелярії, яка займалася справами Кавказу, Михайло Позен вступив в конфлікт з всесильним намісником Кавказу – Михайлом Воронцовим, вийшов за своїм бажанням у відставку. 
Онук Михайла Павловича, уродженець Полтавської губернії, містечка Оболонь (тепер село в Семенівському районі), Леонід Володимирович Позен (1849-1921 рр.) – понад 35 років брав активну участь у діяльності Товариства пересувних художніх виставок, був їх постійним експонентом.
В системі юриспруденції Позен прослужив понад 40 років. У Полтаві ж він прожив 15 років, служив слідчим, статським таємним радником, сенатором кримінального касаційного департаменту. Дружив з художниками Миколою Ярошенко, Григорієм Мясоєдовим. 
Є й зв'язок Позена з Березовим сквером, він був власником двох будинків в районі нинішнього скверу. На старих планах міста вони так і позначені: «будинки Леоніда Позена». Ще один цікавий факт, Леонід Володимирович був одружений на Марії Дейтріх, яка походила з відомої в Полтаві сім'ї, її мати Катерина Романівна Дейтріх 33 роки очолювала Інститут шляхетних дівчат. 
Особливо яскраво проявився патріотизм Позена, його любов до України, Полтавщини під час роботи над пам’ятником І. Котляревському. Як відомо, за заповітом, Котляревський похований на околиці старого міського цвинтаря. Споруджений із цегли надгробок ремонтувався в основному за кошти, зібрані полтавськими артистами під час вистав за драматичними творами письменника (лише один раз земство виділило на ремонт тисячу карбованців). На пропозицію громадськості різних міст було вирішено зробити новий надгробок. За цю роботу взявся Л. Позен разом із художником В. Волковим. Чотиригранний гранітний обеліск було встановлено 1900 року. 
Підготовка ж до спорудження меморіального пам’ятника письменнику в Полтаві тривала протягом двадцяти років, і тільки на початку 1890-х років було отримано дозвіл збирати кошти на пам’ятник у межах Полтавської губернії. Але кошти надходили звідусіль: із Галичини, Волині, Кубані, Санкт-Петербурга. Передбачалося викарбувати на п’єдесталі пам’ятника слова: «Рідний край своєму першому поетові Івану Котляревському. 1798-1898» (відкриття пам’ятника планували приурочити до 100-річчя першого видання «Енеїди», що й мали означати ці дати). Міністр уряду Сіпягін заборонив напис на постаменті українською мовою, у тому числі й цитати на пам'ятнику з творів Котляревського і Шевченка в українському правописі. То були часи суворої заборони української мови…

вівторок, 21 листопада 2017 р.

Видатний гравер із козацької родини Носів

Портрет роботи Д. Левицького. 1779 р.
320 років тому з’явився на світ Григорій Кирилович Левицький (бл. 1697-1769), український гравер, представник бароко. Народився та помер у селі Маячці (Новосанжарський район). 
Походив з відомого козацького роду Носів. Батько його був священиком. У зовсім юному віці Григорій був змушений залишив рідне село (у 1709 р., рятуючись від переслідувань мешканців села за сприяння І. Мазепі). Тоді ж змінив своє прізвище. 
Імовірно, навчався він у Києво-Могилянській академії. Пізніше удосконалював майстерність гравера у Вроцлаві (Польща) Перші відомості про Левицького як гравера на міді у Вроцлаві з’являються лише наприкінці 1720-х рр. 
Нам він відомий як автор станкових і книжкових гравюр на міді, ілюстрацій до богослужбових та світських друків, численних естампів. Його станкові композиції відзначаються великою майстерністю. Це зображення святих, сцени на новозавітні сюжети. Левицький також відтворював романські і готичні скульптурні пам’ятки давнього Вроцлава - тимпану собору Марії на Пясковому острові, надгробних плит шльонських князів.

понеділок, 20 листопада 2017 р.

Любов – фундаментальний вибір кожної людини

19 листопада у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського в рамках клубу «Цікавих зустрічей» відбулися відразу два заходи. По-перше, презентація нової книги Наталії Буцької, а по-друге, зустріч з героєм майбутньої книги полтавської письменниці – заслуженим артистом України Володимиром Любанським. 
Наталія Миколаївна Буцька – колишній інженер-будівельник, вже в пенсійному віці почала писати книжки. З 2005 року зважилася на написання власних творів, напрямок яких – педагогіка, філософія, психологія. І так захопилася цим процесом, що випустила вже 19 збірок. Першою була невелика за обсягом книга «Заповіти Григорія Сковороди» у 2005 році, яка була результатом прочитання і осмислення творів Г. Сковороди. Через два роки вийшла наступна «Батьки і діти, діти і батьки», написана з метою поділитися власним педагогічним досвідом. У тому ж 2007 році світ побачило видання для батьків дітей молодшого шкільного віку «Людина народилася» та антологія «Світогляд Олеся Бердника». Потім були видані: «Духовна спадщина Григорія Сковороди, Лесі Українки, Олександра Довженка, Олеся Гончара» (2009 р.), «Духовна місія Антона Чехова» (2010 р.), «Як бути щасливим» (2011 р.). 
Наталія Миколаївна – автор збірок нарисів про відомих людей полтавського краю. Перша збірка побачила світ у 2008 році, друга – у 2012 році, у 2014 році вони увійшли до нової книги «Полтавці: від «Я» до «ми». У тому ж 2014 році вийшла ще одна книга – літературно-художнє видання «Орфічна поезія – ліки від депресіі». 
До заходу працівники відділу мистецтв підготували виставку творів письменниці. 
Нова книга називається «Дорожня карта» любові». Питанням, що ж таке любов, рано чи пізно, задається кожна людина. Наталія Миколаївна теж вирішила спробувати проаналізувати це питання і провести своє дослідження визначення любові. А тому і написала нову книгу, у якій 23 розділи. У кожному них читач знайде щось для себе корисне. Серед розділів є, наприклад, такі: Приречені любити; Любов і прив’язаність; Депресія – це благо?; Різновиди любові; Любов до природи; Любов літніх людей; Любов і Свобода; Любов до Батьківщини; Любов до Музики та інші. І все це, як Ви розумієте, про любов… 
Книга не тільки легко і цікаво читається, вона така приваблива, яскрава, на обкладинці використана репродукція з картини Ігоря Лотиша «Планета кульбаб», який і раніше співпрацював з Наталією Миколаївною. Вийшла збірка у видавництві «Дивосвіт», як і більшість попередніх книг письменниці. 
Краще всього ідею нової книги може пояснити, звичайно, сама письменниця. Наталія Миколаївна розповіла, що якщо уважніше придивитися до любові, то можна розгледіти дуже багато чого. Адже любов не просто почуття і поведінка, це своєрідний спосіб життя. Якщо людина зробила свій фундаментальний вибір, вона любить не тільки іншу людину, а й увесь світ.  
Тема нової книги зацікавила відвідувачів заходу, вони задавали багато питань письменниці. Своєю думкою поділилася член клубу «Цікавих зустрічей» Світлана Пчелякова, яка вже прочитала збірку «Дорожня карта» любові» і порадила прочитати її всім присутнім.
Враженнями від творчості письменниці поділився також полтавський краєзнавець Микола Васильович Малик.
Для занять творчістю не існує меж. Головне – бажання зробити щось суттєве у своєму житті. Зараз Наталія Миколаївна готує нову книжку, адже навколо ще так багато людей, справи яких заслуговують на увічнення. Письменниця представила одного з головних героїв майбутньої книги – актора, заслуженого артиста України (1991) Володимира Любанського.

понеділок, 13 листопада 2017 р.

Людина живе доти – доки її пам’ятають

12 листопада у приміщенні відділу мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського зібралося багато людей. Всі вони прийшли віддати шану відомому полтавському музикознавцю та краєзнавцю Валерію Григоровичу Тесленку, який у жовтні 2017 року після тривалої хвороби пішов із життя.
На початку заходу звучала одна з улюблених пісень Валерія Григоровича – «Дружба» у виконанні Вадима Козіна. 
Місце проведення обрали не випадково: саме у клубі «Цікавих зустрічей» відбувалося багато заходів за участі Валерія Григоровича Тесленка.
Організований вечір пам’яті був за ініціативою письменника, члена Національної спілки журналістів України, заступника голови Ради ветеранів Полтавського міськвиконкому Євгена Олексійовича Терещенко, завдяки якому всі присутні змогли переглянути унікальне відео. На ньому можна побачити та послухати Валерія Григоровича Тесленка.


Серед присутніх було багато тих, хто приймав участь у суботніх камерних «Музичних вечорах біля грамофону», організацією яких займався саме Валерій Григорович. 
Вшанувати пам’ять Валерія Тесленка прийшли музиканти, художники, науковці, друзі та знайомі Валерія Тесленка. Кожен знайшов тепле слово, щоб згадати про нього. Спогадами про Валерія Тесленка ділилися: Євген Терещенко; Оксана Кравченко; Володимир Бернацький; Наталія Буцька та інші.


Ті, хто відійшов у вічність, назавжди залишають слід у пам’яті, а головне – у серці. У знак цього і був організований вечір вшанування пам’яті Валерія Тесленка, якого пам’ятають в Полтаві ще як виконавця українських, російських, італійських пісень та романсів під власний акомпанемент на гітарі. А тому звучали на заході улюблені пісні та романси Валерія Григоровича у виконанні Віри Мотчаної, Тамари Ляшенко, Андрія Шевченка, Людмили Костенко, Ігоря Овсяннікова, Володимира Чистякова, Лариси Філіпської. Звучали вірші у виконанні Віктора Шпехта та Віталія Бурмаки.
Ігор Овсянніков написав вірш в пам’ять про свого друга Валерія Тесленка:
Слезно вспомнят друзья, и, быть может, подруги
утомленные пальцы твои, 
те, что рвали струну, отпустив в нее душу, 
спев душевную песню свою.

А надежда жила до конца, без сомненья, –
 между жизнью с надеждой был труд.
И звенела струна, и задорная песня ...
Знал – невзгоды опять отведут.

Все прошло, и в бокале слеза умиленья .
где вы, вешние годы? – ушли ...
Яркий свет от звезды и летящей кометы
не проходят бесследно, пойми...




Кажуть, людина живе доти – доки її пам’ятають. А Валерій Григорович Тесленко залишив після себе таку добру пам'ять, такі чудові книги, що його пам'ятатимуть у Полтаві вічно.
Ведуча та куратор заходу  головний бібліотекар відділу мистецтв Інна Загребельна.