Різдвяний вернісаж майстрів народного мистецтва

         

Ще один захід на різдвяну тематику у відділі мистецтв.
27 грудня відбулося відкриття  традиційної виставки декоративно-ужиткового мистецтва Полтавського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України «Різдвяний вернісаж».
Куратор виставки – заслужений майстер народної творчості України, голова ПОО НСМНМУ Євген Пілюгін. Він же був ведучим заходу.

З гумором та веселощами у Новий рік

Вже стало традицією в клубі «Цікавих зустрічей» відзначати новорічно-різдвяні свята. 24 грудня у відділі мистецтв відбувся вечір «Новорічний калейдоскоп». Було все: і ялинка, і прекрасний зал, і Дід Мороз, і Снігуронька, і навіть Собака – живий символ 2018 року. Всі, хто бажав розташувати до себе удачу, мали змогу поспілкуватися з чудовою тваринкою. Адже господинею наступного року за східним календарем буде жовтий земляний собака. 

Серед виступаючих: члени клубу «Цікавих зустрічей»: Володимир Чистяков, Олена Хорошун, Віра Мотчана, Віктор Щербаков, Валентина Баранова, Андрій Шевченко, Олександр Бойко, Людмила Костенко, Анатолій Одаренко, Ігор Нікітін, Юрій Жолтишев, Олексій Онуфрієнко, Тетяна Соловйова, Лариса Філіпська, Іван Новобранець, Валентина Поліщук, творчий колектив «Полонез» (керівник Людмила Сотник).

Новорічне диво і домашній затишок

Долучаємося до щорічного конкурсу новорічних ялинок… У відділі мистецтв господиня новорічних свят може бути тільки високомистецькою! 

А все тому, що ялинку правильно «одягнули»! І тепер головний символ зустрічі Нового року і Різдва, який прикрашають іграшки від Наталії Коваленко - учасниці клубу «Цікавих зустрічей», виглядає ефектно і стильно, дарує святкові емоції. 

Прикраси для новорічної ялинки майстриня виготовила власноруч із тканини. Це вишукані і по-домашньому теплі м'які іграшки. Виглядають вони приголомшливо, у чому переконалися ті, хто вже бачив «мистецьку красуню».

Найкращі ідеї і лайфхаки до Новорічних свят

Чим ближче до 31 грудня, тим частіше замислюємося ми з вами про декор дому та про те, як прикрасити ялинку. А також про програму святкування Новорічних свят.

Провідний бібліотекар відділу мистецтв Віра Саранцева підготувала книжкову виставку «Зустрічаємо Новий рік!». Виявляється, стильно і красиво нарядити ялинку до Нового року, прикрасити будинок, розробити сценарій свята може кожен. 

Оригінальних ідей декору новорічного деревця існує багато, адже прикрасити ялинку можна не тільки шишками і кульками… Багато чого можна зробити своїми руками. Рукотворні прикраси завойовують все більшу популярність. І це не дивно. Handmade дає відчуття власної індивідуальності. 

Уродженець "Єрусалима України" – поет Авраам Шльонський

19 грудня відділ соціокультурної діяльності спільно з відділом мистецтв провів чергову лекцію для відвідувачів БО «Хесед Нефеш» в рамках культурно-освітнього проекту «Бабусині канікули: Єврейський слід на Полтавщині». 

Цього разу мова йшла про Авраама Шльонського – одного з кращих поетів Ізраїлю, який народився на Полтавщині, старшого брата першій жінці-композитора Ізраїлю Вардині Шльонськи.

Лекція мала назву «Уродженець Єрусалима України – поет Авраам Шльонський». Саме такий титул, «Єрусалим України», мав свого часу Кременчук.

Авраам Шльонський належить до найвизначніших представників нового покоління єврейських поетів, народжених у країнах Вигнання, які розпочали свій творчий шлях у країні Ізраїль. Народився він під Кременчуком, у селі Крюково, 6 березня 1900 року. Він ріс в сім'ї, де сіоністські переконання і любов до івриту поєднувалися з революційним духом і любов'ю до літератури.

Танці рідної землі

«Пізнай свій край... себе, свій рід, свій нарід, свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриваються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушатимуть у життя твої нащадки. І то також будеш  ти».  

                                                                                                                                                    Григорій Сковорода 

Душевно та цікаво пройшов 17 грудня у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського майстер-клас «Хороводи і народні ігри» від хороводно-ігрової групи «Ойра» під керівництвом знавця народних обрядів та традицій Віталія Двірного. Учасники групи займаються просуванням традиційної народної культури в маси. 

У майстер-класі взяли участь учні школи старовинного танцю «Eventail-Полтава». Разом мешканці міст Кременчук, Дніпро та Полтава дізнавалися, чому, навіщо і як раніше водили хороводи. Ця потужна енергетична і духовна практика була частиною повсякденного життя наших предків. Всі, хто прийшов на захід, знайомились з нашим фольклором. 

Учбова хороводно-ігрова вечірка стала справжнім святом, яке пройшло в суто народній традиції з відповідними піснями, іграми та хороводами. 

Хороводи присвячували порам року, святам, важливим подіям у житті народу. В далекі язичеські часи хороводи мали культово-обрядове значення, але поступово почали набирати обрядового характеру. Вони відображали трудову діяльність людини, її повсякденне та святкове життя.

Музика – супутниця життя Сократа із Чорнух

У грудні виповнилося 295 років великому українському мислителю-мудрецю, педагогу, філософу, поету, композитору, музиканту Григорію Сковороді (1722-1794 рр.) Важко осягнути феномен цього Сократа із Чорнух, який проявив себе в різних галузях української культури.

Досі не існує повної характеристики значення музичної творчості украінського філософа. Але майже всі дослідники життя та творчості Григорія Савича констатували: важливе місце в його житті займала музика. 

Музичні здібності Сковороди виявилися через велику любов до народної пісні. Уродженцю сотенного містечка Чорнухи, маленькому Грицьку наука у церковно-парафіяльній школі при козацькій сотні давалася легко, він краще за всіх співав в хорі на церковному криласі. 

Змалку він тішився співами кобзарів, бандуристів та лірників. Хлопчик спілкувався з ними, переймав від них ази гри на бандурі. Навіть хотів піти поводирем сліпого бандуриста, але батьки не погодилися. 

Дуже цікавився поезією і музикою Сковорода, вступивши у 1738 р. до Києво-Могилянської академії. Він був учасником інтермедій з народними співами та жартами, які виконувалися не лише в академії, а навіть за академічними стінами, на Подолі, куди сходилися подільські ремісники та міщани. Григорій добирав на флейті мотиви пісень. Його улюбленою була «Котилися вози з гори». 

Григорій також співав у великому академічному хорі, учасники якого не тільки виконували в академічному храмі духовні співи, а ще брали участь у драматичних дійствах. Хор цей славився на всю імперію. 

Музичні здібності та чудовий голос 19-го Григорія Сковороди помітили. Його відрядили в Петербург до Придворної хорової капели. Але він співав в ній всього два роки. Зацікавився музичними здібностями талановитого юнака фаворит цариці Єлизавети – О. Розумовський, який побачив, що Григорій має композиторський нахил. В ті часи Сковорода поклав на ноти канон «Воскресенія день». Твір дуже сподобався високим слухачам придворної церкви. 

Музи не мовчать…

Щиро вітаємо всіх військовослужбовців з Днем Збройних Сил України та бажаємо незламної волі в подоланні труднощів військового буття, здоров’я, надійного родинного тилу! 

З нагоди відзначення 6 грудня Дня Збройних Сил України Віра Саранцева – провідний бібліотекар відділу мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського підготувала перегляд літератури «Час. Армія. Вітчизна».

Долина писаної пісні

23 листопада у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського в рамках спільного проекту з Обласним центром народної творчості та культурно-освітньої роботи відбулось відкриття виставки живопису Вадима Іщенка. 

Виставка митця з Горішніх Плавнів під промовистою назвою «Долина писаної пісні», яка мандрує Україною, дісталася Полтави. Унікальні роботи автора пов’язані з народною творчістю. Рядки пісень стали назвами творів, а їх сюжети перейшли на холст. Картини вражають, запам’ятовуються з першого погляду. 

Що ж, давайте знайомитись з художником. Вадим Васильович Іщенко народився у 1970 році в місті Лозова Харківської області. В 1979 р. батьки разом із сином переїжджають у молоде місто Комсомольськ Полтавської області (нині Горішні Плавні). З дитинства Вадим цікавився мистецтвом різьблення. Певний час він відвідував майстерню Леоніда Царьгородського – відомого майстра та маляра. 

З 1998 року почав займатися художнім різьбленням самостійно. Наслідком старанної праці по вивченню різноманітних форм виробів, їх орнаментування, композиційних вирішень стають сувенірні та виставкові твори. Завдячуючи тематичним панно «Пір», «Пацюк», «На межі» та «Козак Мамай», Вадим Іщенко став учасником проекту «Неділя України в Лондоні» (2013), на якому у якості майстра з дереворізьблення представляв етнографічну частину найпопулярнішого в Україні фестивалю Олега Скрипки «Країна мрій». Такі заходи позитивно впливають на імідж нашої країни, яка має свої культурні надбання.

В 2011-2016 роках Вадим Іщенко працює над іконостасом Трьохсвятительського храму в м. Горішні Плавні, що є повністю авторською роботою майстра від проекту до різьбленого виконання. 

Творчу натуру майстра вабить і народне малярство. В своїх картинах він зображує світ особливим, і головним завданням свого мистецтва ставить глибоке осмислення мудрості народної та поєднання її із сучасністю.

Його покликанням було мистецтво

Лекція із циклу культурно-освітнього проекту відділу соціокультурної діяльності ПОУНБ ім. І.П. Котляревського «Бабусині канікули: Єврейський слід на Полтавщині» для відвідувачів БО «Полтавський єврейський фонд «Хесед Нефеш» пройшла 22 листопада у літературній вітальні бібліотеки. Вона мала назву «Його покликанням було мистецтво: полтавські скульптури юриста Леоніда Позена» і була присвячена митцю, який виконав пам’ятники, добре відомі всім мешканцям Полтави.  

Спочатку присутні переглянули фільм, створений на замовлення Семенівського районного відділу культури про видатного земляка Леоніда Володимировича Позена. А потім почалася віртуальна арт-мандрівка вулицями Полтави, у ході якої гості заходу мали можливість дізнатися цікаві факти з біографії скульптора та історію створення ним найбільш відомих полтавських пам’ятників. 

Засновником роду Позенів був німецький єврей, який прийняв християнство, став багатим поміщиком на Полтавщині. 

Дід Леоніда Позена – Михайло Павлович Позен (1798-1871 рр.) зробив блискучу кар'єру. Він був керуючим імператорської Військово-похідної канцелярії, статс-секретарем імператора, таємним радником. На загальну думку чиновного Санкт-Петербурга, він був найпершим кандидатом на міністерський пост, але зламав свою кар'єру. Очолюючи комітет Імператорської канцелярії, яка займалася справами Кавказу, Михайло Позен вступив в конфлікт з всесильним намісником Кавказу – Михайлом Воронцовим, вийшов за своїм бажанням у відставку. 

Онук Михайла Павловича, уродженець Полтавської губернії, містечка Оболонь (тепер село в Семенівському районі), Леонід Володимирович Позен (1849-1921 рр.) – понад 35 років брав активну участь у діяльності Товариства пересувних художніх виставок, був їх постійним експонентом.

В системі юриспруденції Позен прослужив понад 40 років. У Полтаві ж він прожив 15 років, служив слідчим, статським таємним радником, сенатором кримінального касаційного департаменту. Дружив з художниками Миколою Ярошенко, Григорієм Мясоєдовим. 

Є й зв'язок Позена з Березовим сквером, він був власником двох будинків в районі нинішнього скверу. На старих планах міста вони так і позначені: «будинки Леоніда Позена». Ще один цікавий факт, Леонід Володимирович був одружений на Марії Дейтріх, яка походила з відомої в Полтаві сім'ї, її мати Катерина Романівна Дейтріх 33 роки очолювала Інститут шляхетних дівчат. 

Особливо яскраво проявився патріотизм Позена, його любов до України, Полтавщини під час роботи над пам’ятником І. Котляревському. Як відомо, за заповітом, Котляревський похований на околиці старого міського цвинтаря. Споруджений із цегли надгробок ремонтувався в основному за кошти, зібрані полтавськими артистами під час вистав за драматичними творами письменника (лише один раз земство виділило на ремонт тисячу карбованців). На пропозицію громадськості різних міст було вирішено зробити новий надгробок. За цю роботу взявся Л. Позен разом із художником В. Волковим. Чотиригранний гранітний обеліск було встановлено 1900 року. 

Підготовка ж до спорудження меморіального пам’ятника письменнику в Полтаві тривала протягом двадцяти років, і тільки на початку 1890-х років було отримано дозвіл збирати кошти на пам’ятник у межах Полтавської губернії. Але кошти надходили звідусіль: із Галичини, Волині, Кубані, Санкт-Петербурга. Передбачалося викарбувати на п’єдесталі пам’ятника слова: «Рідний край своєму першому поетові Івану Котляревському. 1798-1898» (відкриття пам’ятника планували приурочити до 100-річчя першого видання «Енеїди», що й мали означати ці дати). Міністр уряду Сіпягін заборонив напис на постаменті українською мовою, у тому числі й цитати на пам'ятнику з творів Котляревського і Шевченка в українському правописі. То були часи суворої заборони української мови…

Видатний гравер із козацької родини Носів

Портрет роботи Д. Левицького. 1779 р.

320 років тому з’явився на світ Григорій Кирилович Левицький (бл. 1697-1769), український гравер, представник бароко. Народився та помер у селі Маячці (Новосанжарський район). 

Походив з відомого козацького роду Носів. Батько його був священиком. У зовсім юному віці Григорій був змушений залишив рідне село (у 1709 р., рятуючись від переслідувань мешканців села за сприяння І. Мазепі). Тоді ж змінив своє прізвище. 

Імовірно, навчався він у Києво-Могилянській академії. Пізніше удосконалював майстерність гравера у Вроцлаві (Польща) Перші відомості про Левицького як гравера на міді у Вроцлаві з’являються лише наприкінці 1720-х рр. 

Нам він відомий як автор станкових і книжкових гравюр на міді, ілюстрацій до богослужбових та світських друків, численних естампів. Його станкові композиції відзначаються великою майстерністю. Це зображення святих, сцени на новозавітні сюжети. Левицький також відтворював романські і готичні скульптурні пам’ятки давнього Вроцлава - тимпану собору Марії на Пясковому острові, надгробних плит шльонських князів.

Любов – фундаментальний вибір кожної людини

19 листопада у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського в рамках клубу «Цікавих зустрічей» відбулися відразу два заходи. По-перше, презентація нової книги Наталії Буцької, а по-друге, зустріч з героєм майбутньої книги полтавської письменниці – заслуженим артистом України Володимиром Любанським. 

Людина живе доти – доки її пам’ятають

12 листопада у приміщенні відділу мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського зібралося багато людей. Всі вони прийшли віддати шану відомому полтавському музикознавцю та краєзнавцю Валерію Григоровичу Тесленку, який у жовтні 2017 року після тривалої хвороби пішов із життя.

На початку заходу звучала одна з улюблених пісень Валерія Григоровича – «Дружба» у виконанні Вадима Козіна. 

Місце проведення обрали не випадково: саме у клубі «Цікавих зустрічей» відбувалося багато заходів за участі Валерія Григоровича Тесленка.

Загадкове мистецтво Японії

«Вдивляйтесь в звичайне – і побачите несподівне, вдивляйтесь в негарне – побачите гарне, вдивляйтесь в просте – побачите складне, вдивляйтесь в мале – побачите Велике…». В цих словах виражена суть японського мистецтва.

До року Японії в Україні 

у відділі мистецтв ПОУНБ імені І. П. Котляревського оформлена книжкова виставка «Мистецтво Японії», яку підготували провідні бібліотекарі Віра Саранцева та Наталія Прийма. 

На виставці представлені книги, альбоми, періодичні видання, репродукції, присвячені незвичайному і прекрасному, багатогранному і загадковому мистецтву «Країни Вранішнього Сонця». Японія – далека країна, яка не припиняє нас зачаровувати. Культура її для західної людини часто здається незбагненною. Хоча існують певні паралелі японських традицій та культури з культурою України. Це й глибоке національне коріння, а ще – духовний зміст.

Авторський вечір Інни Дідик (Снарської)

29 жовтня у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського відбувся творчий вечір, центральною персоною якого була добре відома мешканцям Полтави Інна Дідик (Снарська) – поетеса, прозаїк, тележурналіст, член спілки письменників Білорусі та Національної спілки письменників України. 

Глядацьку аудиторію складали справжні поціновувачі культури. На авторський вечір поетеси завітали друзі, колеги та знайомі поетеси. В проведенні заходу взяли участь Михайло Косенко, Ігор Нікітін, Олексій Семенов, Сергій Шерман, у виконанні яких прозвучали чудові пісні.

Свій виступ Інна Станіславівна розпочала з декламування поезії рідною білоруською, українською та російською мовами. Читала вона свої твори дуже зворушливо. У залі панувала тиша, адже пронизливими до глибини душі були вірші та оповідання, такі близькі кожному, в яких описані зворушливі історії з дитинства авторки. 

Душа співає і бринить…

«Душа співає і бринить, це треба перекласти вмить на полотно моїх картин». Це рядок з вірша Тетяни Парфенович – художниці, персональна виставка якої відкрилась 25 жовтня у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського в рамках спільного проекту з Обласним центром народної творчості та культурно-освітньої роботи. 

Ведуча заходу Наталія Андріївна Лук’янець – завідувач сектором культури і туризму Білоцерківської ОТГ, члени якої приїхали підтримати та привітати художницю, розповіла присутнім про художницю. 

Про життя і творчість Тетяни Парфенович (із буклету, розробленого Обласним центром народної творчості та культурно-освітньої роботи): 

Народилася Тетяна Геннадіївна Парфенович у 1978 році в селі Балаклія Великобагачанського району. Навчалася в Балакліївській середній школі, потім в м. Одеса, де здобула професію перукаря. В 2001 році Тетяна повертається в Балаклію, де зараз проживає з донькою Маринкою, яка теж приїхала на відкриття виставки та виступила з музичним номером. Діяльність Тетяни як художниці почалася з 2010 року, адже творчій натурі важко утримати себев одноманітному просторі. Придбавши олійні фарби, почала їх освоювати. Спочатку, не знаючи навіть азів та техніки, малювала без суттєвого результату, але сама природа допомогла. Молода художниця захоплюється живописними краєвидами свого рідного села, відтворює у творчих роботах веселе розмаїття гаїв, високу блакить українського неба. Малює та віршує: 
                                       Хіба ж не можна не закохатися у шелест лісів та шепіт трав. 

Сади з гаями, спів птахів, коли лелеки
прилітають та гнізда в’ють коло дворів. 

На луках маки зацвітають та річки в’ються береги,

немовби то вона танцює, поміж лугів, поміж лісів.

Королю оперети – 135!

24 жовтня 2017 року – ювілей великого композитора Імре Кальмана, який назавжди увійшов в історію музики. Він – автор яскравих, веселих творів, які ставлять в кращих музичних театрах всього світу. З його ім`ям асоціюється розквіт віденської оперети. Композитор написав 17 оперет. Збереглося кілька симфонічних і фортепіанних творів Імре Кальмана. 

Арт-дегустація поезії, прози і музики

22 жовтня в відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського відбувся захід, наповнений чарівною атмосферою поезії, прози та живої музики. Це була чергова зустріч клубу «Цікавих зустрічей», яка мала назву «100 хвилин поезії, прози і музики» і пройшла у формі усного журналу.

Симфонія Полтави… Симфонія живопису

В сіру, холодну погоду жага краси загострюється, і найвірніше її джерело – мистецтво. Зарядитися натхненням прийшли 17 жовтня шанувальники прекрасного на відкриття виставки живопису «Симфонія Полтави» у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського.

Символічну назву художник Ярослав Терновський обрав не випадково. Симфонія – це дивовижне сплетіння оркестрових мелодій, які видобуваються музиками під умілим керівництвом диригента. А от симфонія в картинах – це сплетіння барв, що утворюють образ. Більшість робіт на виставці – це спільна творчість мешканців Полтави під керівництвом художника – Ярослава Терновського. Полтавці – це оркестранти, а художник тут – диригент.

Творчість Ярослава Терновського, молодого художника-живописця, керівника Арт центру ZELO – це пошук позитиву, поштовх до роздумів та дій. Він працює у техніках олійного живопису, пастелі, акварелі, у кількох жанрах живопису – серед його художніх витворів – пейзажі, натюрморти і портрети.

Художник охоче ділиться своєю творчістю. Ярослав – викладач студії образотворчого мистецтва у Полтаві. Його життєве кредо: «Кожен із нас Художник! Все, що залишається – згадати про це». От митець і допомагає людям згадати. Він розробив навчальні програми з рисунку та живопису. Художник – автор проекту «Живопис для всіх». Учасник більше 50 загальнонаціональних та регіональних виставок. 

Твори Ярослава Терновського знаходяться у колекціях більш ніж 80 колекціонерів та шанувальників мистецтва в Україні, Вірменії, Греції, Польщі, Росії, Угорщині, в держустановах України та дипломатичних представництвах іноземних держав.

Ярослав – куратор арт-проектів. На волонтерських засадах займається з переселенцями з Донецької та Луганської областей, з бійцями АТО, проводить заняття на базах громадських організацій. 

Віртуальна екскурсія містом зібрала любителів історії Полтави

15 жовтня полтавці пізнавали місто та його історію на другій екскурсії із циклу «Арт-мандрівки вулицями Полтави». Вони знову мандрували вулицями обласного центру, але вже віртуально, у літературній вітальні бібліотеки. 

Арт-екскурсія «Пам’ятники Гоголю і Котляревському – окраса Полтави» була присвячена двом «літературним бульварам», які по праву вважаються чи не найкрасивішими бульварами міста. Вони носять імена українських класиків. Саме на них розташовані й найбільш відомі пам’ятники міста – Гоголю і Котляревському, які вражають своєю досконалістю, правдивістю та душевністю. А об’єднує їх те, що створив ці пам’ятники видатний скульптор, уродженець Полтавщини – Леонід Володимирович Позен. 

«Розпочалася» екскурсія на бульварі Котляревського, біля пам’ятника засновнику сучасної української літератури. 

Можна сказати, що Іван Петрович Котляревський прислужився торжеству української мови в українській культурі через багато років після своєї смерті. Адже у 1903 році центром подій став саме полтавський пам’ятник письменнику, виготовлений на пожертви українських патріотів. Побудувати пам’ятник українському поетові у ті часи було справжнім подвигом. 

Урочисте ж відкриття пам'ятника перетворилось на велику національну акцію, на якій були присутні численні діячі української культури та інтелігенції. Дуже гарно передав атмосферу тих часів історик Дмитро Дорошенко: «Не було що й думати, щоб знайти кімнату десь в готелі: все було переповнено. Казали, що Полтава ще ніколи не бачила такого великого з'їзду…». Відкриття пам'ятника дійсно вважається знаковим для розвитку українського національного руху. Воно зібрало разом видатних діячів української культури. До Полтави приїхало майже 70 письменників, професорів. Серед них — Дмитро Багалій і Василь Стефаник, Борис та Марія Грінченки і Олена Пчілка, Леся Українка і Михайло Коцюбинський, Михайло Старицький і Володимир Самійленко, Олександр Олесь і Сергій Єфремов. 

Від захоплення до справи життя: кований світ Анатолія Фіктянова

Усі цікаві події народжуються завдяки ентузіастам свого діла. Не винятком є зустрічі з творчими людьми, які вже стали традиційними в відділі мистецтв обласної бібліотеки. 

8 жовтня у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського відбулася творча зустріч з Анатолієм Фіктяновим – майстром ковальської справи, членом творчого товариства Полтавських художників «Живопис», лауреатом премії ім. Панаса Мирного.