У грудні виповнилося 295 років великому українському мислителю-мудрецю, педагогу, філософу, поету, композитору, музиканту Григорію Сковороді (1722-1794 рр.)
Важко осягнути феномен цього Сократа із Чорнух, який проявив себе в різних галузях української культури.
Досі не існує повної характеристики значення музичної творчості украінського філософа. Але майже всі дослідники життя та творчості Григорія Савича констатували: важливе місце в його житті займала музика.
Музичні здібності Сковороди виявилися через велику любов до народної пісні. Уродженцю сотенного містечка Чорнухи, маленькому Грицьку наука у церковно-парафіяльній школі при козацькій сотні давалася легко, він краще за всіх співав в хорі на церковному криласі.
Змалку він тішився співами кобзарів, бандуристів та лірників. Хлопчик спілкувався з ними, переймав від них ази гри на бандурі. Навіть хотів піти поводирем сліпого бандуриста, але батьки не погодилися.
Дуже цікавився поезією і музикою Сковорода, вступивши у 1738 р. до Києво-Могилянської академії. Він був учасником інтермедій з народними співами та жартами, які виконувалися не лише в академії, а навіть за академічними стінами, на Подолі, куди сходилися подільські ремісники та міщани. Григорій добирав на флейті мотиви пісень. Його улюбленою була «Котилися вози з гори».
Григорій також співав у великому академічному хорі, учасники якого не тільки виконували в академічному храмі духовні співи, а ще брали участь у драматичних дійствах. Хор цей славився на всю імперію.
Музичні здібності та чудовий голос 19-го Григорія Сковороди помітили. Його відрядили в Петербург до Придворної хорової капели. Але він співав в ній всього два роки.
Зацікавився музичними здібностями талановитого юнака фаворит цариці Єлизавети – О. Розумовський, який побачив, що Григорій має композиторський нахил. В ті часи Сковорода поклав на ноти канон «Воскресенія день». Твір дуже сподобався високим слухачам придворної церкви.
Прихильність Розумовського могла зробити Сковороду популярним, але Григорію були непотрібні привілеї та матеріальні вигоди. Памятаєте його висловлювання «Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця»?
У 1750 році Сковорода повертається в Україну, закінчує навчання у Києво-Могилянській академії. Потім він був пастором, перекладачем і придворним музикантом у російського консула-генерала Вишневського в Угорщині. З родиною консула Сковорода подорожував по країнах Європи, поповнюючи свої знання.
Пізніше він служив також домашнім вихователем сина багатія Степана Томари (село Ковраї на Черкащині). Навчив хлопця не тільки читанню, письму, рахунку, а й співам та грі на сопілці. Навіть створив у селі квартет сопілкарів за участю дітей-пастушків, які виконували народні мелодії, а також нові пісні на мотиви, вигадані Григорієм. Можна сказати, що Сковорода утворив справжню сільську капелу.
Написані ним пісні пішли в народ. їх виконували лірники і кобзарі. Це і «Всякому городу нрав и права», і «Ой ти, пташко жовтобока», і ода «Про свободу».
Григорій стає мандрівним філософом і музикантом, коли його звільнили з посади викладача Харківського колегіуму. Сковорода подорожує від села до села, навчає селянських дітей читати і писати, співати, грати на сопілці.
Хоча за життя Григорія Сковороди його пісні не друкувалися, але співали їх по всій Україні. І досі ці твори в народних переробках побутують у народі. Лише деякі з пісень мандрівного філософа-музиканта були вміщені у рукописних збірниках кінця XVIII - початку XIX століття. Серед яких – лірична пісня «Ой ти, пташко жовтобока», кант «Всякому місту звичай і права».
Створював Гргорій Сковорода також мелодії до духовних пісень. У спогадах професора Петроградської духовної академії В. Карпова читаємо: «Живучи в Києві, я мав нагоду чути співи, автором яких вважали Сковороду. Ці співи не введені до церковного вжитку, а виконуються келійно, на приватних зібраннях київського духовенства, що кохало свій край».
Сковорода поклав на музику деякі псалми, стихирі, що співаються на літургіях.
З музикою Сковорода не розлучався на жодному етапі свого життя. Навіть на схилі літ він співав та виконував різні мелодіі на своїй флейті (сопілці).
Григорій Сковорода збагатив національну музично-поетичну творчість новими темами і образами, які й сьогодні хвилюють людство.
Немає коментарів:
Дописати коментар