пʼятниця, 24 листопада 2017 р.

Долина писаної пісні


23 листопада у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського в рамках спільного проекту з Обласним центром народної творчості та культурно-освітньої роботи відбулось відкриття виставки живопису Вадима Іщенка. 
Виставка митця з Горішніх Плавнів під промовистою назвою «Долина писаної пісні», яка мандрує Україною, дісталася Полтави. Унікальні роботи автора пов’язані з народною творчістю. Рядки пісень стали назвами творів, а їх сюжети перейшли на холст. Картини вражають, запамятовуються з першого погляду. 
Що ж, давайте знайомитись з художником. Вадим Васильович Іщенко народився у 1970 році в місті Лозова Харківської області. В 1979 р. батьки разом із сином переїжджають у молоде місто Комсомольськ Полтавської області (нині Горішні Плавні). З дитинства Вадим цікавився мистецтвом різьблення. Певний час він відвідував майстерню Леоніда Царьгородського – відомого майстра та маляра. 
З 1998 року почав займатися художнім різьбленням самостійно. Наслідком старанної праці по вивченню різноманітних форм виробів, їх орнаментування, композиційних вирішень стають сувенірні та виставкові твори. Завдячуючи тематичним панно «Пір», «Пацюк», «На межі» та «Козак Мамай», Вадим Іщенко став учасником проекту «Неділя України в Лондоні» (2013), на якому у якості майстра з дереворізьблення представляв етнографічну частину найпопулярнішого в Україні фестивалю Олега Скрипки «Країна мрій». Такі заходи позитивно впливають на імідж нашої країни, яка має свої культурні надбання.
В 2011-2016 роках Вадим Іщенко працює над іконостасом Трьохсвятительського храму в м. Горішні Плавні, що є повністю авторською роботою майстра від проекту до різьбленого виконання. 
Творчу натуру майстра вабить і народне малярство. В своїх картинах він зображує світ особливим, і головним завданням свого мистецтва ставить глибоке осмислення мудрості народної та поєднання її із сучасністю.

четвер, 23 листопада 2017 р.

Його покликанням було мистецтво

Лекція із циклу культурно-освітнього проекту відділу соціокультурної діяльності ПОУНБ ім. І.П. Котляревського «Бабусині канікули: Єврейський слід на Полтавщині» для відвідувачів БО «Полтавський єврейський фонд «Хесед Нефеш» пройшла 22 листопада у літературній вітальні бібліотеки. Вона мала назву «Його покликанням було мистецтво: полтавські скульптури юриста Леоніда Позена» і була присвячена митцю, який виконав пам’ятники, добре відомі всім мешканцям Полтави.  
Спочатку присутні переглянули фільм, створений на замовлення Семенівського районного відділу культури про видатного земляка Леоніда Володимировича Позена. А потім почалася віртуальна арт-мандрівка вулицями Полтави, у ході якої гості заходу мали можливість дізнатися цікаві факти з біографії скульптора та історію створення ним найбільш відомих полтавських пам’ятників. 
Засновником роду Позенів був німецький єврей, який прийняв християнство, став багатим поміщиком на Полтавщині. 
Дід Леоніда Позена – Михайло Павлович Позен (1798-1871 рр.) зробив блискучу кар'єру. Він був керуючим імператорської Військово-похідної канцелярії, статс-секретарем імператора, таємним радником. На загальну думку чиновного Санкт-Петербурга, він був найпершим кандидатом на міністерський пост, але зламав свою кар'єру. Очолюючи комітет Імператорської канцелярії, яка займалася справами Кавказу, Михайло Позен вступив в конфлікт з всесильним намісником Кавказу – Михайлом Воронцовим, вийшов за своїм бажанням у відставку. 
Онук Михайла Павловича, уродженець Полтавської губернії, містечка Оболонь (тепер село в Семенівському районі), Леонід Володимирович Позен (1849-1921 рр.) – понад 35 років брав активну участь у діяльності Товариства пересувних художніх виставок, був їх постійним експонентом.
В системі юриспруденції Позен прослужив понад 40 років. У Полтаві ж він прожив 15 років, служив слідчим, статським таємним радником, сенатором кримінального касаційного департаменту. Дружив з художниками Миколою Ярошенко, Григорієм Мясоєдовим. 
Є й зв'язок Позена з Березовим сквером, він був власником двох будинків в районі нинішнього скверу. На старих планах міста вони так і позначені: «будинки Леоніда Позена». Ще один цікавий факт, Леонід Володимирович був одружений на Марії Дейтріх, яка походила з відомої в Полтаві сім'ї, її мати Катерина Романівна Дейтріх 33 роки очолювала Інститут шляхетних дівчат. 
Особливо яскраво проявився патріотизм Позена, його любов до України, Полтавщини під час роботи над пам’ятником І. Котляревському. Як відомо, за заповітом, Котляревський похований на околиці старого міського цвинтаря. Споруджений із цегли надгробок ремонтувався в основному за кошти, зібрані полтавськими артистами під час вистав за драматичними творами письменника (лише один раз земство виділило на ремонт тисячу карбованців). На пропозицію громадськості різних міст було вирішено зробити новий надгробок. За цю роботу взявся Л. Позен разом із художником В. Волковим. Чотиригранний гранітний обеліск було встановлено 1900 року. 
Підготовка ж до спорудження меморіального пам’ятника письменнику в Полтаві тривала протягом двадцяти років, і тільки на початку 1890-х років було отримано дозвіл збирати кошти на пам’ятник у межах Полтавської губернії. Але кошти надходили звідусіль: із Галичини, Волині, Кубані, Санкт-Петербурга. Передбачалося викарбувати на п’єдесталі пам’ятника слова: «Рідний край своєму першому поетові Івану Котляревському. 1798-1898» (відкриття пам’ятника планували приурочити до 100-річчя першого видання «Енеїди», що й мали означати ці дати). Міністр уряду Сіпягін заборонив напис на постаменті українською мовою, у тому числі й цитати на пам'ятнику з творів Котляревського і Шевченка в українському правописі. То були часи суворої заборони української мови…

вівторок, 21 листопада 2017 р.

Видатний гравер із козацької родини Носів

Портрет роботи Д. Левицького. 1779 р.
320 років тому з’явився на світ Григорій Кирилович Левицький (бл. 1697-1769), український гравер, представник бароко. Народився та помер у селі Маячці (Новосанжарський район). 
Походив з відомого козацького роду Носів. Батько його був священиком. У зовсім юному віці Григорій був змушений залишив рідне село (у 1709 р., рятуючись від переслідувань мешканців села за сприяння І. Мазепі). Тоді ж змінив своє прізвище. 
Імовірно, навчався він у Києво-Могилянській академії. Пізніше удосконалював майстерність гравера у Вроцлаві (Польща) Перші відомості про Левицького як гравера на міді у Вроцлаві з’являються лише наприкінці 1720-х рр. 
Нам він відомий як автор станкових і книжкових гравюр на міді, ілюстрацій до богослужбових та світських друків, численних естампів. Його станкові композиції відзначаються великою майстерністю. Це зображення святих, сцени на новозавітні сюжети. Левицький також відтворював романські і готичні скульптурні пам’ятки давнього Вроцлава - тимпану собору Марії на Пясковому острові, надгробних плит шльонських князів.

понеділок, 20 листопада 2017 р.

Любов – фундаментальний вибір кожної людини

19 листопада у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського в рамках клубу «Цікавих зустрічей» відбулися відразу два заходи. По-перше, презентація нової книги Наталії Буцької, а по-друге, зустріч з героєм майбутньої книги полтавської письменниці – заслуженим артистом України Володимиром Любанським. 

понеділок, 13 листопада 2017 р.

Людина живе доти – доки її пам’ятають

12 листопада у приміщенні відділу мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського зібралося багато людей. Всі вони прийшли віддати шану відомому полтавському музикознавцю та краєзнавцю Валерію Григоровичу Тесленку, який у жовтні 2017 року після тривалої хвороби пішов із життя.
На початку заходу звучала одна з улюблених пісень Валерія Григоровича – «Дружба» у виконанні Вадима Козіна. 
Місце проведення обрали не випадково: саме у клубі «Цікавих зустрічей» відбувалося багато заходів за участі Валерія Григоровича Тесленка.

середа, 1 листопада 2017 р.

Загадкове мистецтво Японії

«Вдивляйтесь в звичайне – і побачите несподівне, вдивляйтесь в негарне – побачите гарне, вдивляйтесь в просте – побачите складне, вдивляйтесь в мале – побачите Велике…». В цих словах виражена суть японського мистецтва.
До року Японії в Україні у відділі мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського оформлена книжкова виставка «Мистецтво Японії», яку підготували провідні бібліотекарі Віра Саранцева та Наталія Прийма. 
На виставці представлені книги, альбоми, періодичні видання, репродукції, присвячені незвичайному і прекрасному, багатогранному і загадковому мистецтву «Країни Вранішнього Сонця». Японія – далека країна, яка не припиняє нас зачаровувати. Культура її для західної людини часто здається незбагненною. Хоча існують певні паралелі японських традицій та культури з культурою України. Це й глибоке національне коріння, а ще – духовний зміст.

Одним з найбільш древніх і вишуканих з японських видів мистецтв є живопис. Він характеризується широким розмаїттям жанрів і стилів. Для нього, як і для літератури, характерно відведення провідного місця природі.
Однією з галузей образотворчого мистецтва є каліграфія – мистецтво красивого письма. А каліграфічні роботи цінуються не менше, ніж роботи живопису. 
Не менш давнім видом мистецтва Японії є скульптура. Вона почала розвиватися з появою в країні буддизму. Найдавніша скульптура – дерев'яна статуя будди Амітабхи в храмі Дзенків-дзі. Як основний матеріал для скульптур здавна використовували дерево. Також скульптури робили з бронзи та інших металів.
Про шедеври японського дерев'яного зодчества чув весь світ. Вони споріднені з українськими.