понеділок, 13 листопада 2017 р.

Людина живе доти – доки її пам’ятають

12 листопада у приміщенні відділу мистецтв ПОУНБ ім. І.П. Котляревського зібралося багато людей. Всі вони прийшли віддати шану відомому полтавському музикознавцю та краєзнавцю Валерію Григоровичу Тесленку, який у жовтні 2017 року після тривалої хвороби пішов із життя.
На початку заходу звучала одна з улюблених пісень Валерія Григоровича – «Дружба» у виконанні Вадима Козіна. 
Місце проведення обрали не випадково: саме у клубі «Цікавих зустрічей» відбувалося багато заходів за участі Валерія Григоровича Тесленка.

Організований вечір пам’яті був за ініціативою письменника, члена Національної спілки журналістів України, заступника голови Ради ветеранів Полтавського міськвиконкому Євгена Олексійовича Терещенко, завдяки якому всі присутні змогли переглянути унікальне відео. На ньому можна побачити та послухати Валерія Григоровича Тесленка.


Серед присутніх було багато тих, хто приймав участь у суботніх камерних «Музичних вечорах біля грамофону», організацією яких займався саме Валерій Григорович. 
Вшанувати пам’ять Валерія Тесленка прийшли музиканти, художники, науковці, друзі та знайомі Валерія Тесленка. Кожен знайшов тепле слово, щоб згадати про нього. Спогадами про Валерія Тесленка ділилися: Євген Терещенко; Оксана Кравченко; Володимир Бернацький; Наталія Буцька та інші.


Ті, хто відійшов у вічність, назавжди залишають слід у пам’яті, а головне – у серці. У знак цього і був організований вечір вшанування пам’яті Валерія Тесленка, якого пам’ятають в Полтаві ще як виконавця українських, російських, італійських пісень та романсів під власний акомпанемент на гітарі. А тому звучали на заході улюблені пісні та романси Валерія Григоровича у виконанні Віри Мотчаної, Тамари Ляшенко, Андрія Шевченка, Людмили Костенко, Ігоря Овсяннікова, Володимира Чистякова, Лариси Філіпської. Звучали вірші у виконанні Віктора Шпехта та Віталія Бурмаки.
Ігор Овсянніков написав вірш в пам’ять про свого друга Валерія Тесленка:
Слезно вспомнят друзья, и, быть может, подруги
утомленные пальцы твои, 
те, что рвали струну, отпустив в нее душу, 
спев душевную песню свою.

А надежда жила до конца, без сомненья, –
 между жизнью с надеждой был труд.
И звенела струна, и задорная песня ...
Знал – невзгоды опять отведут.

Все прошло, и в бокале слеза умиленья .
где вы, вешние годы? – ушли ...
Яркий свет от звезды и летящей кометы
не проходят бесследно, пойми...




Кажуть, людина живе доти – доки її пам’ятають. А Валерій Григорович Тесленко залишив після себе таку добру пам'ять, такі чудові книги, що його пам'ятатимуть у Полтаві вічно.
Ведуча та куратор заходу  головний бібліотекар відділу мистецтв Інна Загребельна.

Немає коментарів:

Дописати коментар