вівторок, 21 листопада 2017 р.

Видатний гравер із козацької родини Носів

Портрет роботи Д. Левицького. 1779 р.
320 років тому з’явився на світ Григорій Кирилович Левицький (бл. 1697-1769), український гравер, представник бароко. Народився та помер у селі Маячці (Новосанжарський район). 
Походив з відомого козацького роду Носів. Батько його був священиком. У зовсім юному віці Григорій був змушений залишив рідне село (у 1709 р., рятуючись від переслідувань мешканців села за сприяння І. Мазепі). Тоді ж змінив своє прізвище. 
Імовірно, навчався він у Києво-Могилянській академії. Пізніше удосконалював майстерність гравера у Вроцлаві (Польща) Перші відомості про Левицького як гравера на міді у Вроцлаві з’являються лише наприкінці 1720-х рр. 
Нам він відомий як автор станкових і книжкових гравюр на міді, ілюстрацій до богослужбових та світських друків, численних естампів. Його станкові композиції відзначаються великою майстерністю. Це зображення святих, сцени на новозавітні сюжети. Левицький також відтворював романські і готичні скульптурні пам’ятки давнього Вроцлава - тимпану собору Марії на Пясковому острові, надгробних плит шльонських князів.

Григорій Левицький виявив себе ще як талановитий портретист. Портрет Адама Квазіуса (1729 р.) вабить глибиною розкриття характеру моделі. 
На жаль, більшість творів вроцлавського періоду загинула під час Другої світової війни. 
Залишивши на початку 1730-х рр. Вроцлав, Григорій Левицький оселився у Києві на Подолі. Вже зрілий майстер співпрацював з Києво-Могилянською академією та друкарнею Києво-Печерської лаври (яка потребувала ілюстратора-гравера високого класу). 
У 1735 р. для академії митець створив пишну барокову рамку для оголошень про урочисті театралізовані диспути, що влаштовувалися у стінах цього закладу. Це перша з відомих нині в Україні театральна афіша. 
Із 40 відомих мідьоритів, які створив Левицький в Україні – 17 станкових, решта – книжкові ілюстрації. 

Євангеліст Іоанн. Апостол Петро. Гравюра Г. Левицького. 1737.
Лаврським архімандритам Іларіону Негребецькому та Роману, київському митрополитові Рафаїлу Заборовському та іншим відомим особистостям присвятив майстер цикл панегіричних гравюр, які вважаються блискучим досягненням українського мистецтва XVIII ст. Вони позначені декоративною пишністю, монументальністю, героїзацією образів.
«Тези Заборовського» – одна з найвідоміших гравюр Григорія Левицького, яку вважають справжнім шедевром. Дуже складна за формою і змістом ця гравюра, справжній ювелірний твірм. Так майстерно намальовані корабель, альтанка, античні богині, студенти, лаврська дзвіниця, лаврські покої митрополита, будинок Академії. У центрі гравюри – портрет митрополита Рафаїла, якого автор зображує як людину мудру та високодуховну. Під портретом митець розмістив герб, увінчаний князівською короною. 



Гравюри митця прикрашають лаврські видання: «Євангеліє» (1737 р.), до якого він навіть написав передмову, «Апостол» (1737, 1738 рр.). 
Близько 1740 р. Г. Левицький висвятився на попа. З 1741 р. постійно оселився на Полтавщині, в рідній Маячці, де став священиком місцевої церкви і продовжував працювати як художник. 
Левицький виконав цикл гравюр до книги префекта Київської академії Мануїла (Козачинського) «Філософія Арістотелева» на честь О.Г. Розумовського (1745 р., Львів), великі аркушеві гравюри до «Апостола» (1752, 1757 рр.). 
Г.К. Левицький сприяв жанровому збагаченню української гравюри, розвитку портрета, побутового, історичного та пейзажного жанрів. Всі його роботи відзначаються оригінальністю композиції, виразним малюнком, досконалим володінням техніками різцевої гравюри та офорту. 
Творчість Григорія Кириловича Левицького вплинула на багатьох майстрів різця другої половини XVIII ст. Був першим наставником та вчителем свого сина – видатного портретиста Дмитра Левицького, якому передав не лише свій талант, а й рідкісне поетичне бачення світу.

Немає коментарів:

Дописати коментар