У грудні виповнилося 295 років великому українському мислителю-мудрецю, педагогу, філософу, поету, композитору, музиканту Григорію Сковороді (1722-1794 рр.)
Важко осягнути феномен цього Сократа із Чорнух, який проявив себе в різних галузях української культури.
Досі не існує повної характеристики значення музичної творчості украінського філософа. Але майже всі дослідники життя та творчості Григорія Савича констатували: важливе місце в його житті займала музика.
Музичні здібності Сковороди виявилися через велику любов до народної пісні. Уродженцю сотенного містечка Чорнухи, маленькому Грицьку наука у церковно-парафіяльній школі при козацькій сотні давалася легко, він краще за всіх співав в хорі на церковному криласі.
Змалку він тішився співами кобзарів, бандуристів та лірників. Хлопчик спілкувався з ними, переймав від них ази гри на бандурі. Навіть хотів піти поводирем сліпого бандуриста, але батьки не погодилися.
Дуже цікавився поезією і музикою Сковорода, вступивши у 1738 р. до Києво-Могилянської академії. Він був учасником інтермедій з народними співами та жартами, які виконувалися не лише в академії, а навіть за академічними стінами, на Подолі, куди сходилися подільські ремісники та міщани. Григорій добирав на флейті мотиви пісень. Його улюбленою була «Котилися вози з гори».
Григорій також співав у великому академічному хорі, учасники якого не тільки виконували в академічному храмі духовні співи, а ще брали участь у драматичних дійствах. Хор цей славився на всю імперію.
Музичні здібності та чудовий голос 19-го Григорія Сковороди помітили. Його відрядили в Петербург до Придворної хорової капели. Але він співав в ній всього два роки.
Зацікавився музичними здібностями талановитого юнака фаворит цариці Єлизавети – О. Розумовський, який побачив, що Григорій має композиторський нахил. В ті часи Сковорода поклав на ноти канон «Воскресенія день». Твір дуже сподобався високим слухачам придворної церкви.
