четвер, 23 листопада 2017 р.

Його покликанням було мистецтво

Лекція із циклу культурно-освітнього проекту відділу соціокультурної діяльності ПОУНБ ім. І.П. Котляревського «Бабусині канікули: Єврейський слід на Полтавщині» для відвідувачів БО «Полтавський єврейський фонд «Хесед Нефеш» пройшла 22 листопада у літературній вітальні бібліотеки. Вона мала назву «Його покликанням було мистецтво: полтавські скульптури юриста Леоніда Позена» і була присвячена митцю, який виконав пам’ятники, добре відомі всім мешканцям Полтави.  
Спочатку присутні переглянули фільм, створений на замовлення Семенівського районного відділу культури про видатного земляка Леоніда Володимировича Позена. А потім почалася віртуальна арт-мандрівка вулицями Полтави, у ході якої гості заходу мали можливість дізнатися цікаві факти з біографії скульптора та історію створення ним найбільш відомих полтавських пам’ятників. 
Засновником роду Позенів був німецький єврей, який прийняв християнство, став багатим поміщиком на Полтавщині. 
Дід Леоніда Позена – Михайло Павлович Позен (1798-1871 рр.) зробив блискучу кар'єру. Він був керуючим імператорської Військово-похідної канцелярії, статс-секретарем імператора, таємним радником. На загальну думку чиновного Санкт-Петербурга, він був найпершим кандидатом на міністерський пост, але зламав свою кар'єру. Очолюючи комітет Імператорської канцелярії, яка займалася справами Кавказу, Михайло Позен вступив в конфлікт з всесильним намісником Кавказу – Михайлом Воронцовим, вийшов за своїм бажанням у відставку. 
Онук Михайла Павловича, уродженець Полтавської губернії, містечка Оболонь (тепер село в Семенівському районі), Леонід Володимирович Позен (1849-1921 рр.) – понад 35 років брав активну участь у діяльності Товариства пересувних художніх виставок, був їх постійним експонентом.
В системі юриспруденції Позен прослужив понад 40 років. У Полтаві ж він прожив 15 років, служив слідчим, статським таємним радником, сенатором кримінального касаційного департаменту. Дружив з художниками Миколою Ярошенко, Григорієм Мясоєдовим. 
Є й зв'язок Позена з Березовим сквером, він був власником двох будинків в районі нинішнього скверу. На старих планах міста вони так і позначені: «будинки Леоніда Позена». Ще один цікавий факт, Леонід Володимирович був одружений на Марії Дейтріх, яка походила з відомої в Полтаві сім'ї, її мати Катерина Романівна Дейтріх 33 роки очолювала Інститут шляхетних дівчат. 
Особливо яскраво проявився патріотизм Позена, його любов до України, Полтавщини під час роботи над пам’ятником І. Котляревському. Як відомо, за заповітом, Котляревський похований на околиці старого міського цвинтаря. Споруджений із цегли надгробок ремонтувався в основному за кошти, зібрані полтавськими артистами під час вистав за драматичними творами письменника (лише один раз земство виділило на ремонт тисячу карбованців). На пропозицію громадськості різних міст було вирішено зробити новий надгробок. За цю роботу взявся Л. Позен разом із художником В. Волковим. Чотиригранний гранітний обеліск було встановлено 1900 року. 
Підготовка ж до спорудження меморіального пам’ятника письменнику в Полтаві тривала протягом двадцяти років, і тільки на початку 1890-х років було отримано дозвіл збирати кошти на пам’ятник у межах Полтавської губернії. Але кошти надходили звідусіль: із Галичини, Волині, Кубані, Санкт-Петербурга. Передбачалося викарбувати на п’єдесталі пам’ятника слова: «Рідний край своєму першому поетові Івану Котляревському. 1798-1898» (відкриття пам’ятника планували приурочити до 100-річчя першого видання «Енеїди», що й мали означати ці дати). Міністр уряду Сіпягін заборонив напис на постаменті українською мовою, у тому числі й цитати на пам'ятнику з творів Котляревського і Шевченка в українському правописі. То були часи суворої заборони української мови…
Скульптор Л. Позен виконав роботи щодо бюста і горельєфів, архітектор О. Ширшов виготовив постамент. Знаючи про заборону збирати гроші за межами Полтавської губернії, Позен відмовився від гонорару за виконання погруддя Котляревському і трьох горельєфів. Це був не лише його матеріальний внесок у фонд будівництва, а й величезна моральна підтримка у справі боротьби за спорудження пам’ятника. 
Більше шести років працював Позен над пам’ятником. У погрудді Котляревського він чітко передав риси письменника. Великим досягненням були горельєфи, на яких скульптор відтворив образи героїв «Енеїди», «Наталки Полтавки», «Москаля-чарівника», показав їхню національну своєрідність і глибоку народну сутність. 
У Полтаві є ще один пам’ятник видатного скульптора Леоніда Позена – майстру світової літератури М. Гоголю. Перемістившись за допомогою презентації на бульвар Гоголя, який з 1970 р. є ботанічною пам'яткою природи, глядачі довідалися, що пам'ятник письменнику з'явився в Полтаві тільки в 1934 році. Скульптура вилита з бронзи і встановлена на 3,5-метровому залізобетонному постаменті. Вона зображує письменника, зануреного в роздуми. Одна його рука з розкритою книжкою лежить на коліні, друга тримає олівець. 
За підрахунками скульптора, вартість пам'ятника Гоголю склала близько 26 тисяч карбованців, однак пожертвування склали майже 30 тисяч. Початковий проект передбачав встановити пам'ятник навпроти драматичного театру імені письменника. 
У 1915 р. Л. Позен подарував скульптуру місту. Радянська влада не збиралася встановлювати пам'ятник «буржуазному» письменникові. Так статуя Гоголя і пролежала на одному зі складів до 1934 року, коли була, нарешті, встановлена на своєму сучасному місці.
Похований скульптор далеко від Полтави, від рідної Оболоні, в скромному куточку Смоленського православного цвинтаря в місті на Неві. Поруч з пейзажистами Архипом Куїнджі та Костянтином Крижицьким. І це не випадково – за життя Позен був їхнім другом і товаришем по мистецтву. В останній раз перетнулися їхні життєві шляхи на тихому Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі. 
Могила Л.В. Позена перебувала у зовсім поганому стані: зламаний в декількох місцях хрест лежав на напівзруйнованій невеликий раковині. Однак, в Пітері знайшлася людина – Олександр Близнюк, голова громадської організації «Спадщина», який на власні кошти зміг відновити на могилі пам'ятник. 
Головний бібліотекар відділу мистецтв Інна Загребельна закінчила захід такими словами: «Є в Полтаві два «літературних бульвари», які по праву вважаються чи не найкрасивішими бульварами міста. Вони носять імена українських класиків і пов’язані з ім’ям видатного скульптора Леніда Володимировича Позена. Саме на цих бульварах розташовані й найбільш відомі пам’ятники міста, про історію створення яких ми і говорили на нашій лекції. В багатьох художніх музеях України є скульптурні статуетки і групи полтавського скульптора-юриста, але ім’я його знають хіба що фахівці. Приємно, що у жовтні 2014 року, до Дня художника, на вулиці Небесної Сотні з'явилася меморіальна дошка скульптору Леоніду Позену, який подарував нам пам'ятники Котляревського і Гоголя».

Немає коментарів:

Дописати коментар