середа, 20 грудня 2017 р.

Уродженець "Єрусалима України" – поет Авраам Шльонський

19 грудня відділ соціокультурної діяльності спільно з відділом мистецтв провів чергову лекцію для відвідувачів БО «Хесед Нефеш» в рамках культурно-освітнього проекту «Бабусині канікули: Єврейський слід на Полтавщині». 
Цього разу мова йшла про Авраама Шльонського – одного з кращих поетів Ізраїлю, який народився на Полтавщині, старшого брата першій жінці-композитора Ізраїлю Вардині Шльонськи.
Лекція мала назву «Уродженець Єрусалима України – поет Авраам Шльонський». Саме такий титул, «Єрусалим України», мав свого часу Кременчук.
Авраам Шльонський належить до найвизначніших представників нового покоління єврейських поетів, народжених у країнах Вигнання, які розпочали свій творчий шлях у країні Ізраїль. Народився він під Кременчуком, у селі Крюково, 6 березня 1900 року. Він ріс в сім'ї, де сіоністські переконання і любов до івриту поєднувалися з революційним духом і любов'ю до літератури.

Поет писав про себе: «Я родился, к счастью или к несчастью, в период, когда мои сугубо личные даты знаменовали также даты мировой истории. Появился на свет Божий в самом начале славного и проклятого ХХ века. Когда мне было 5 лет, и ребенок превратился в мальчугана, в России разразилась революция 1905 года, а вслед за нею начались еврейские погромы. Когда я стоял на пороге отрочества... достиг духовного совершеннолетия, бар-мицвы, вспыхнула Первая мировая война. Когда мне исполнилось 17 лет, и подросток превратился в юношу, грянула революция 1917 года, сопровождавшаяся еще более страшными еврейскими погромами. В 21 год – в пору зрелости и возмужания – наступила самая главная для моего поколения дата: алия в Эрец Исраэль...».
В ході лекції присутні довідалися багато цікавих фактів з життя поета Шльонського, який був ще чудовим перекладачем. Список його перекладів на іврит охоплює майже всю російську і європейську класику: основні твори О. Пушкіна, всі п'єси А. Чехова, «Ревізор» і «Одруження» М. Гоголя, п'єси О. Островського, твори Л. Толстого, М. Горького, О. Блока, В. Брюсова, І. Буніна. Перекладав він і радянських письменників – І. Бабеля, В. Біанкі, Б. Пастернака та ін. 
У 1936 році Авраам Шльонський почав публікацію перекладу на іврит «Євгенія Онєгіна». Цей переклад блискуче передає форму оригіналу, дає відчути розмаїття пушкінського мови, легкість його манери. «Євгеній Онєгін» виходив за життя Шльонського 7 разів.
Головний бібліотекар відділу мистецтв Інна Загребельна розповіла і про ще один шедевр Шльонського як перекладача. В роки Другої світової війни поет і службовець британської армії Авраам Шльонський переклав на іврит найвідоміший вірш Костянтина Симонова «Жди меня, и я вернусь». З перетворенням його у пісню пов’язана цікава історія.
У 1938 році 17-річний Соломон Дойчер з Австрії (після аншлюсу Гітлером країни) перебрався в підмандатну тоді Палестину. У Другій світовій війні він воював у складі єврейської бригади британської армії. Вірш «Жди меня» в перекладі на іврит А. Шльонського Соломон прочитав в Хайфі, в 1943 році, під час нічного чергування. Він одразу склав мелодію (вперше у своєму житті!). А щоб не забути її, наспівував мелодію всю ніч. Вранці інший солдат, який був професійним музикантом, записав до цієї мелодії ноти. Пісня на слова Шльонського стала гімном єврейської бригади.

У 1944 році у Римі офіцер американської армії Джордж вирішив помолитися і зустрів біля входу в синагогу свою рідну тітку Броню Дойчер, матір Соломона. На той час Соломон Дойчер вже змінив ім’я та прізвище на івритське. Він став Шломо Дрорі. 
Родичі, яких розлучила війна, зустрілися на концерті солдатської самодіяльності. Шломо заспівав «Жди меня» на івриті. Солдат, який переводив його матері з івриту на ідиш, сказав їй: «Цю пісню він написав для тебе, він знав, що ти його чекаєш!». 
І сьогодні в Ізраїлі пісню Шломо Дрорі та Авраама Шльонського «Ат хакі чи» виконують знамениті артисти, її співають біля вогнища та важають ізраїльською піснею. 
Скажи «Шльонський» в Ізраїлі, і більшість людей відразу розуміють, що мова йде про одного з лідерів сучасної івритської поезії. А от на Полтавщині, де він народився, про нього не знають…
Під час лекції відвідувачі заходу відчули яскравий спектр емоцій – від інтересу і зацікавленості до радості і гордості! Адже інформація була незвичайно художня, об'ємна, захоплююча, тепла і зворушлива.

Немає коментарів:

Дописати коментар