вівторок, 14 квітня 2020 р.

МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія

Відділ мистецтв ПОУНБ імені І.П. Котляревського пропонує користувачам мультимедійний огляд нових надходжень літератури.
Із 2003 року Інститутом проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України започатковано серію мистецтвознавчих досліджень «МІСТ: мистецтво, історія, сучасність, теорія». Це унікальне видання, що охоплює практично усі сфери мистецького життя країни.



«Міст» впевнено посів ту нішу у мистецтвознавчій науці держави, шо сповідує толерантність до абсолютно різних, часом принципово протилежних поглядів, шкіл, течій та уподобань сучасної мистецтвознавчої науки. 
Видання розраховане на мистецтвознавців-професіоналів, художників, а також на широкий загал небайдужих до мистецтва шанувальників.

 


 





Сьогодні говоримо про чотирнадцяте видання.


7
М 65
МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія [Текст] : збірник наукових праць / Ін-т проблем сучасного мистецтва. - К. : Фенікс, 2003 - . Вип. 14. - 2018. - 287 с. : іл. - Укр. та англ. мовами. - 58.00 грн. 


««МІСТ» об’єднує фахівців усієї країни, надаючи можливість оприлюднення власного індивідуального бачення мистецьких проблем», - читаємо в анотації. 
У останньому в часі (2018 рік) випуску представленні публікації 22 авторів. Наприклад, Олеся Авраменко (заслужений діяч мистецтв України, завідувач відділу ІПСМ НАМ України, кандидат мистецтвознавства) у своїй праці «Бедрі Байкам: Від «юного Моцарта живопису» до міжнародного визнання» досліджує питання становлення непересічного митця.
«…Художників у родині Байкама не було. Хоча все ж таки варто згадати, що далекий прапрадід Бедрі був знаменитим каліграфом. Знаючи про це, зовсім інакше сприймаєш безкінечну легку в’язь дитячих рисунків малого Бедрі — пером, олівцем, пензлем, які так захоплено сприймали глядачі на його виставках. Ніби дух діда водив рукою хлопчика…» - читаємо у тексті. Зміст дослідження доповнено зразками творів художнього мистецтва.
Бедрі Байкам. Джейн, Серж та інші. 2007. 4D. 125×95 

Бедрі Байкам. Гарем нині і потім - 1. 2008. 4D. 180×240 
«…Він один з перших, якщо не єдиний, наважився використати в картинах ефект лентикюлар (lenticular). Нагадаю, що лентикюлар — вид поліграфічної продукції, що дозволяє створювати анімаційне зображення з просторовим ефектом, так звані стерео-варіо зображення. Масове виробництво цієї продукції було освоєно в Японії ще у 1970-і. Це те саме стереозображення, яке відоме нам з дитинства за кумедними «переливними» картинках, де наприклад, красуня при одному куті нахилу картинки піднімає келих вина і підморгує глядачеві, а при його зміні — розплющує око й випиває вино…».
Бедрі Байкам. Зніяковіла Рита. 2015. Мішана техніка на полотні. 186×147

                       Бедрі Байкам. Поцілунок. Присвята серії Мунка. 2010. 4D. 185×120 






















                                        Бедрі Байкам. У пошуках тебе. 2017. Мішана техніка на полотні. 150×197 

Представлені картини виразно демонструють рух тенденцій світового мистецтва, і власне авторського, від неоекспресіонізму, постмодернізму до так званого метамодерну. 
Авторка праці стверджує, що Бедрі Байкам пишається своїми картинами з такою доповненою реальністю, називаючи їх 4D. 
Цікавий факт, який відображено у змісті - пропозиція художника Бедрі Байкама: в день народження Леонардо да Вінчі впровадити всесвітній день мистецтва. Саме з такою ініціативою він виходив на трибуну ЮНЕСКО, з нею ж звернувся і до українських колег! 

Ще одна авторка, Ольга Школьна (завідувач кафедри Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор мистецтвознавства, профессор), у своїй статті «Скульптура Києво-Межигірської фаянсової фабрики у світлі архівних даних» досліджує: «В українській тонкій кераміці розвиток скульптури припадає на досить пізній період порівняно з відомими мануфактурами Європи. Перші спроби виготовлення пластики відомі за творами Києво-Межигірської фаянсової фабрики (КМФФ) та Волокитинського порцелянового заводу. Відомості про серійне виготовлення скульптури на КМФФ від кінця 1820-х останнім часом були спростовані. Пластичні вироби порцелянового заводу А. Міклашевського датуються 1840–1850-ми. Останнім часом вдалося верифікувати інформацію і про період виготовлення скульптури на КММФ. Як вдалося встановити за архівними джерелами, він припадає на 1850-і, після чого скульптура в українському «білому золоті» не розвивалася упродовж майже 70 років. Дана розвідка має на меті уточнити хронологію виготовлення скульптури на КМФФ, розглянути походження окремих виробів і асортимент означеної групи, доповнити коло відомих першоджерел». 

На світлинах читачам пропонують переглянути ексклюзивну добірку скульптур. В їх числі зображення уславленого італійського співака-тенора Джованні Батіста Рубіні (1794-1854), якого ще називали «королем тенорів».
Погруддя «Гете», яке, за словами авторки належало до перших трьох моделей, що були виготовлені на КМФФ упродовж вересня–грудня 1851 року. 
Тонке пластичне моделювання елементів одягу і зачісок наштовхує на думку про надзвичайно професійну, копітку, охайну та навіть філігранну роботу майстрів КМФФ.
Фото з виставки Всеукраїнського історичного музею імені Тараса Шевченка 1925 року. На полиці ліворуч: погруддя Катерини ІІ, маленьке погруддя Й.-В. Гьоте, скульптура «Рубіні» та погруддя Жуковського. Фото з архіву НМУНДМ. Тоді ж експонувалася скульптура
«Вакханка», що стояла в іншій вітрині

«…Найімовірніше, що випуск скульптури малих форм на КМФФ можна розділити на такі хронологічні періоди: – 1810-і: поодинокі екземпляри накшталт прес-пап’є«Лев нап’єдесталі», «Грецькі голівки»; – 1830-і: накладки для паперу у вигляді дога, сплячого Амура, лева, сфінкса, пластичні елементи на кшталт голів Сатира, «Погруддя Государя» (Миколи І), статуетка «Венера»— останні дві роботи виробляли до1850-х; – початок 1840-х: «Погруддя Катерини ІІ» за Ф.І. Шубіним, в інтерпретації Ж.-Д. Рашетта, фабрикувався щонайменше від 1840-х до кінця 1850-х; – 1840-х: статуетки «Вакханка»; – 1851–1853 роки: фігури співака Рубіні (взоровані намодель французького скульптора Франсуа Прадіє, закупленої у 1840-х на Імператорському фарфоровому заводі у Санкт-Петербурзі), письменників Гете, Грибоєдова та Жуковського, членів імператорської родини (погруддя Петра Іза Е. Фальконе), міфологічних персонажів, пов’язаних із астрологією — Плутона (за О. Бертом під керівництвом Ж.-Д. Рашетта), Меркурія, Вулкана(?), папи Пія ІХ, «Інваліда». Остання відома скульптура виготовлена на виробництві датована 1853 роком…».   


                                                                       
                       Скульптура «Плутон» («Зима»). 1852. Бісквіт, КМФФ. З колекції Г. Браіловського та скульптура «Вакханка». 1852. КМФФ. 
Зібрання НМУНДМ 

У науковому дописі згадано і про пошуки скульптора, ним став Іолій Захаров. Саме на період його діяльності припадає виробництво оновленої пластики, яка нині становить значний інтерес для дослідників та колекціонерів. 
Загальну кількість скульптурних виробів на КМФФ можна визначити в межах 25 одиниць, а не 15-и, як вважалося раніше.

«МІСТ» пропонує читачам інші дослідження науковців та митців, присвячені мистецтву, які розміщені на 283 сторінках цього видання.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар