четвер, 7 травня 2020 р.

Мультимедійний дайджест «Музичний світ Чайковського»

Сьогодні світ мистецтва відзначає 180 років від дня народження російського композитора українського походження Петра Чайковського. Проте, серед його амплуа слід також виділити диригента, музичного журналіста і педагога.


П.І. Чайковський "Вальс квітів"

Петро Ілліч Чайковський народився 1840 р. в м. Воткінську, що в Вятській губернії Російської Імперії. Композитор походив з українського роду Чайок. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка (1695-1767), походив з-під Кременчука, у ранзі козацького сотника брав участь у битві під Полтавою. Його син, Петро Федорович, народжений в селі Миколаївка на Полтавщині (дід композитора), навчаючись у Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. 

7 травня минає 180 років від дня народження генія світової музики Петра Чайковського 

Батько Петра Чайковського був управителем заводу. В родині дуже любили музику. Мама майбутнього композитора грала на фортепіано і домашньому механічному органі – оркестріоні. Це дозволяло годинами слухати музику і потім підбирати почуті мелодії на фортепіано або відстукувати ритм на шибці вікна. 
Одного разу після такого слухання маленький Петро втік у дитячу кімнату і мовив «…о, ця музика, музика... Звільніть мене від неї! Вона в мене ось тут, тут,- ридав він, показуючи на голову,- вона не дає мені спокою…». 



Петро ріс розумним, тямущим хлопчиком. У шість років він вільно висловлювався і писав не тільки російською, а й німецькою та французькою мовами. Однак, мав слабке здоров’я і часто хворів. Батьки Петра відправили свого сина в Імператорське училище правознавства (воно знаходилося поблизу від вулиці, яка зараз носить ім’я Чайковського).

Петро Чайковський провів два роки дуже далеко від рідного дому і від близьких йому людей. Найбільше юнак переживав через розлуки зі своєю матір’ю, до якої був сильно прив’язаний і яку втратив у 14-річному віці. Вона померла від холери. 
І саме Петро взяв на себе відповідальність за виховання молодших братів. За спогадами молодшого брата Модеста, «..наймудріший і найдосвідченіший педагог, найбільш любляча й найніжніша мати не могла б нам замінити Петруся…». 
У 1862-му році він став одним з перших студентів Петербурзької консерваторії по класу композиції. Теорії його навчав Микола Іванович Заремба, а оркестровку молодому Чайковському викладав Антон Григорович Рубіншейн – відомий педагог та піаніст.
Ця ідилія тривала до 1865-го року, поки Петро не закінчив Петербурзьку консерваторію з великою срібною медаллю. У той час він написав кантату на оду Шиллера «До радості». 
Серед інших робіт Чайковського, написаних у студентські роки, можна виділити увертюру до «Грози» Островського і танці дівчат, які він потім включив в оперу «Воєвода». 
У січні 1866 року Микола Григорович Рубінштейн, директор щойно заснованої Московської консерваторії і брат викладача Чайковського, запросив його до Москви, де Петро отримав місце професора класів композиції, гармонії, теорії, оркестровки. 
У 1868 році Петро Ілліч вперше виступає в якості музичного критика. Тоді ж він знайомиться з членами «Могутньої купки». Вони хоч і відрізнялися у своїх поглядах на музику, але зберігали дружні стосунки.
У цей час у Чайковського прокидається інтерес до програмної музики. Програмна музика – це жанр, в якому задум музичного твору переданий в супутньому трактаті. 
Балакірєв пропонує Петру написати увертюру-фантазію, і він починає працювати над «Ромео і Джульєттою», яка згодом принесла йому світову славу, і з якої популярність композитора почала швидко зростати. 
Приблизно в цей же час він познайомився з оперною співачкою Дезіре Арто. Вони були закохані, і навіть планували одружитися. 

Сімдесяті роки дев’ятнадцятого століття у творчості Петра Чайковського стали часом пошуків. Він захопився минулим Росії, її історією, культурою і побутом, українським походженням свого роду. Тоді він пише опери “Мазепа”, «Опричник», «Черевички», «Снігуронька», балет «Лебедине озеро»… 
Упродовж 28 років, до самої смерті, композитор по кілька місяців жив і працював у своїх родичів і друзів у таких маєтках України:
1864 р. м. Тростянець;
1865-1878 рр. м. Кам'янка;
с. Вербівка 1871-1879 рр.;
смт Низи 1878-1880 рр.;
смт Браїлів, хутір Сьомаки́ 1889-1890 рр. с. Копилів. 

Чайковський і Україна. Частина 1 | Ніч у музеї.  https://www.youtube.com/watch?v=LcitSNaK84Q

До 1877 стали ходити різні непристойні чутки про його особисте життя і, щоб покінчити з плітками, він вирішує одружитися на Антоніні Мілюковій, колишній студентці консерваторії. Та всього через декілька тижнів їх шлюб розпався, хоча розлучитися їм не вдалося, і вони так і жили в роздільному шлюбі. 

Отримавши певну свободу, він наступного року залишив Московську консерваторію і виїхав за кордон (до Швейцарії ) разом з братом Анатолієм. Ця поїздка стала можливою завдяки прихильниці його таланту Надії фон Мекк.
Вона яка призначила йому щорічну стипендію у розмірі 6000 рублів, за умови, однак, що вони ніколи не зустрінуться особисто. 
Спілкування Чайковського з фон Мекк відбувалося винятково листовно. За 13 років листування було написано приблизно 1100 листів. Їх дивні стосунки завершилися в 1891 році, коли фон Мекк раптово припинила посилати і листи, і гроші. Їй він присвятив свою Четверту симфонію.

Чайковський і Україна. Частина 2 | Ніч у музеї https://www.youtube.com/watch?v=R2qrVSdlBpg 

Композитор писав музику майже у всіх жанрах, проте, провідними сферами творчості Чайковського були опера та симфонія.  
В його музиці відбиті глибокі соціально-етичні конфлікти, що були породжені російською дійсністю 2-ї половини 19 століття. Опери: «Воєвода» (1868), «Ундіна» (1869), «Опричник» (1872), «Орлеанська діва» (1879), «Мазепа» (1883), «Черевички» (1885), «Чародійка» (1887), «Винова краля» (1890), «Іоланта» (1891), «Євгеній Онєгін». Балети: «Лебедине озеро» (1876), «Спляча красуня» (1889), «Лускунчик» (1892).
Навесні 1891-го року Чайковський відправляється до США. Там він успішно виступає в якості диригент. 
1893 р. Петро Чайковський випив некип’яченої води, заразився холерою і через кілька днів, 6 листопада - помер. 
Всього лише за 10 днів до цього відбулася прем’єра його «Шостої симфонії».
Олександр Третій, який був у той час імператором, особисто покрив всі витрати на похорон композитора.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар