Сьогодні світ мистецтва відзначає 180 років від дня народження російського композитора українського походження Петра Чайковського. Проте, серед його амплуа слід також виділити диригента, музичного журналіста і педагога.
П.І. Чайковський "Вальс квітів"
Петро Ілліч Чайковський народився 1840 р. в м. Воткінську, що в Вятській губернії Російської Імперії.
Композитор походив з українського роду Чайок. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка (1695-1767), походив з-під Кременчука, у ранзі козацького сотника брав участь у битві під Полтавою. Його син, Петро Федорович, народжений в селі Миколаївка на Полтавщині (дід композитора), навчаючись у Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський.
7 травня минає 180 років від дня народження генія світової музики Петра Чайковського
Батько Петра Чайковського був управителем заводу. В родині дуже любили музику. Мама майбутнього композитора грала на фортепіано і домашньому механічному органі – оркестріоні. Це дозволяло годинами слухати музику і потім підбирати почуті мелодії на фортепіано або відстукувати ритм на шибці вікна.
Одного разу після такого слухання маленький Петро втік у дитячу кімнату і мовив «…о, ця музика, музика... Звільніть мене від неї! Вона в мене ось тут, тут,- ридав він, показуючи на голову,- вона не дає мені спокою…».
Петро ріс розумним, тямущим хлопчиком. У шість років він вільно висловлювався і писав не тільки російською, а й німецькою та французькою мовами. Однак, мав слабке здоров’я і часто хворів.
Батьки Петра відправили свого сина в Імператорське училище правознавства (воно знаходилося поблизу від вулиці, яка зараз носить ім’я Чайковського).
Петро Чайковський провів два роки дуже далеко від рідного дому і від близьких йому людей. Найбільше юнак переживав через розлуки зі своєю матір’ю, до якої був сильно прив’язаний і яку втратив у 14-річному віці. Вона померла від холери.
І саме Петро взяв на себе відповідальність за виховання молодших братів.
За спогадами молодшого брата Модеста, «..наймудріший і найдосвідченіший педагог, найбільш любляча й найніжніша мати не могла б нам замінити Петруся…».
У 1862-му році він став одним з перших студентів Петербурзької консерваторії по класу композиції. Теорії його навчав Микола Іванович Заремба, а оркестровку молодому Чайковському викладав Антон Григорович Рубіншейн – відомий педагог та піаніст.
Ця ідилія тривала до 1865-го року, поки Петро не закінчив Петербурзьку консерваторію з великою срібною медаллю. У той час він написав кантату на оду Шиллера «До радості».
Серед інших робіт Чайковського, написаних у студентські роки, можна виділити увертюру до «Грози» Островського і танці дівчат, які він потім включив в оперу «Воєвода».
У січні 1866 року Микола Григорович Рубінштейн, директор щойно заснованої Московської консерваторії і брат викладача Чайковського, запросив його до Москви, де Петро отримав місце професора класів композиції, гармонії, теорії, оркестровки.
У 1868 році Петро Ілліч вперше виступає в якості музичного критика. Тоді ж він знайомиться з членами «Могутньої купки». Вони хоч і відрізнялися у своїх поглядах на музику, але зберігали дружні стосунки.
У цей час у Чайковського прокидається інтерес до програмної музики. Програмна музика – це жанр, в якому задум музичного твору переданий в супутньому трактаті.
Балакірєв пропонує Петру написати увертюру-фантазію, і він починає працювати над «Ромео і Джульєттою», яка згодом принесла йому світову славу, і з якої популярність композитора почала швидко зростати.
Приблизно в цей же час він познайомився з оперною співачкою Дезіре Арто. Вони були закохані, і навіть планували одружитися.
Сімдесяті роки дев’ятнадцятого століття у творчості Петра Чайковського стали часом пошуків. Він захопився минулим Росії, її історією, культурою і побутом, українським походженням свого роду. Тоді він пише опери “Мазепа”, «Опричник», «Черевички», «Снігуронька», балет «Лебедине озеро»…
Упродовж 28 років, до самої смерті, композитор по кілька місяців жив і працював у своїх родичів і друзів у таких маєтках України:
1864 р. м. Тростянець;
1865-1878 рр. м. Кам'янка;
с. Вербівка 1871-1879 рр.;
смт Низи 1878-1880 рр.;
смт Браїлів, хутір Сьомаки́ 1889-1890 рр. с. Копилів.
1865-1878 рр. м. Кам'янка;
с. Вербівка 1871-1879 рр.;
смт Низи 1878-1880 рр.;
смт Браїлів, хутір Сьомаки́ 1889-1890 рр. с. Копилів.
Чайковський і Україна. Частина 1 | Ніч у музеї. https://www.youtube.com/watch?v=LcitSNaK84Q
До 1877 стали ходити різні непристойні чутки про його особисте життя і, щоб покінчити з плітками, він вирішує одружитися на Антоніні Мілюковій, колишній студентці консерваторії. Та всього через декілька тижнів їх шлюб розпався, хоча розлучитися їм не вдалося, і вони так і жили в роздільному шлюбі.
Отримавши певну свободу, він наступного року залишив Московську консерваторію і виїхав за кордон (до Швейцарії ) разом з братом Анатолієм.
Ця поїздка стала можливою завдяки прихильниці його таланту Надії фон Мекк.
Вона яка призначила йому щорічну стипендію у розмірі 6000 рублів, за умови, однак, що вони ніколи не зустрінуться особисто.
Спілкування Чайковського з фон Мекк відбувалося винятково листовно. За 13 років листування було написано приблизно 1100 листів. Їх дивні стосунки завершилися в 1891 році, коли фон Мекк раптово припинила посилати і листи, і гроші. Їй він присвятив свою Четверту симфонію.
Чайковський і Україна. Частина 2 | Ніч у музеї https://www.youtube.com/watch?v=R2qrVSdlBpg
Композитор писав музику майже у всіх жанрах, проте, провідними сферами творчості Чайковського були опера та симфонія.
В його музиці відбиті глибокі соціально-етичні конфлікти, що були породжені російською дійсністю 2-ї половини 19 століття.
Опери: «Воєвода» (1868), «Ундіна» (1869), «Опричник» (1872), «Орлеанська діва» (1879), «Мазепа» (1883), «Черевички» (1885), «Чародійка» (1887), «Винова краля» (1890), «Іоланта» (1891), «Євгеній Онєгін».
Балети: «Лебедине озеро» (1876), «Спляча красуня» (1889), «Лускунчик» (1892).
Навесні 1891-го року Чайковський відправляється до США. Там він успішно виступає в якості диригент.
1893 р. Петро Чайковський випив некип’яченої води, заразився холерою і через кілька днів, 6 листопада - помер.
Всього лише за 10 днів до цього відбулася прем’єра його «Шостої симфонії».
Олександр Третій, який був у той час імператором, особисто покрив всі витрати на похорон композитора.
Немає коментарів:
Дописати коментар