Від античності – до сучасності. Мистецтво музики

Відділ мистецтв ПОУНБ імені І.П. Котляревського в умовах дистанційної освіти пропонує своїм користувачам мистецький проєкт «Від античності – до сучасності». 

Метою нашого проєкту є прагнення пізнати глибше виміри мистецьких парадигм. Спробувати зорієнтуватися у відомостях тисячолітнього досвіду творення мистецтва. Познайомитися із його творцями, героями, із його видами, стилями, дослухатися до його звуків і навчитися милуватися формами…

Тобто, пізнання, систематизація знань та мотивація до самоосвіти – є головними цілями.

МУЗИКА (від грецького musa – муза) – вид мистецтва, який впливає на людину засобами звукових образів, що відображають її різноманітні переживання та навколишній світ. 

Музика - мистецтво організації музичних звуків, насамперед у часовій (ритмічній), звуковисотній та тембровій шкалі. 

Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тієї чи іншої епохи, та може бути відтвореним. Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо. 

Сьогодні поговоримо про міфологічний етап. 

Розпочнемо із грецької міфології творення музики. Позашлюбний сином Зевса та німфи Лето Аполлон стояв поряд зі своєю сестрою Артемідою, коли та вистрілила із лука. Саме Вона помітила, що свист відпущеної тятиви дуже красивий. Відкриття Артеміди так сподобалося Аполлону, що Він і сам почав відтворювати цей звук…

Автор одного із найважливіших джерел грецької міфології на сьогодні - «Бібліотеки» чи «Міфологічної бібліотеки» Псевдо-Аполлодор (невідомий давньогрецький письменник, помилково ототожнювався з Аполлодором Афінським), стверджує: «…спочатку на світ з’явилися музи. Їх було дев’ять. До того ж, п’ть мали безпосереднє відношення до музики: Евтерпа вважалася покровителькою всього музичного мистецтва, Мельмомена відповідальна за спів та похоронну музику, Терпсихора покровителька хорового співу, Ерато опікувалася весільними піснями, Полігімнія – пісноспівами в честь богів і героїв…».

І хоч вважається, що Аполлон Мусагет (грец. musagetes — той, що веде муз), все ж, Музи проявили себе в мистецтві звуків першими.

Захоплююче описує момент зародження звуку і древня індійська поезія: «Нареду одного разу сидів занурений в роздуми, як раптом звуки, що виникали від віяння легкого вітру спокусили його слух; вони продовжували рости, стаючи все прекраснішими та різноманітнішими…».

Бога Нареду древні індуси вважали головним богом музики, який подарував людству це велике мистецтво. 

За іншою легендою, першим, хто пізнав музику, був Бог Брахма, який поділився своїм відкриттям із мудрецем Брахатою, а той вже і розповів людям про красу і силу впливу музики.

Епос Німецької міфології стверджує, що не грім, а злий дух Тор, розсердившись на людей, посилає на землю свої прокляття; у журчанні води річок сидить лагідний Нек і співає русалкам; у глибині лісу сміється Пан чи ричить Рюбецаль…

Музичний літератор Марк Зільберквит у книзі «Мир Музыки» говорить про те, що на даному етапі розвитку людства, виникнення музики приписували надприроднім силам.

Оточуюче різноманіття звуків природи було основним джерелом і впливом для віддзеркалення і створенням звуків….