Легенда українського кіно Наталія Ужвій

Запрошуємо відвідати книжкову виставку відділу мистецтв ПОУНБ імені І.П. Котляревського, присвячену одній з найяскравіших зірок української сцени 30-50-х років минулого століття – Наталії Михайлівни Ужвій. 

8 вересня ми відзначаємо 120 років від дня народження цієї видатної актриси. Виставка розповідає про акторську долю Наталії Ужвій, провідні ролі на сцені «Березоля» у виставах Леся Курбаса і Театру ім. І. Франка, а також про її роботу в кіно. 

                                                      Виставка триватиме до кінця вересня. 

Наталія Ужвій (1898-1986) – українська актриса, яку називали «другою Заньковецькою», потім – «першою українською радянською актрисою». 

Народилася Наталя Ужвій на Волині, в Любомлі. Шість років працювала вчителькою, згодом почала виступати на аматорській сцені. У 1922-1925 роках навчалася в Драматичній студії при Першому державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка в Києві. У 28 років – актриса театру «Березіль» (керівник Лесь Курбас). Саме в цьому театрі, де вона пропрацювала 10 років, найповніше розкрився й розвинувся непересічний талант актриси. Пізніше перейшла до Київського театру ім. І. Франка. 

Наталя Ужвій була в шлюбі з відомим українським поетом-утуристом Михайлом Семенком. У 1936 році вони розлучилися, в 1937 році Семенка арештували і розстріляли. 

Єдиний син актриси Михайло помер від менінгіту у 24 роки, багато її друзів і родичів були репресовані. 

У 1961 р. С. Параджанов зняв Ужвій в «Українській рапсодії», а в 1968 створив про актрису біографічний фільм. 

Н. Ужвій – єдина українська актриса, яка знялася в оскароносному фільмі. «Оскара» отримала картина «Райдуга» Марка Донського. Ужвій за роль Олени Костюк отримала звання народної артистки Радянського Союзу. 

Грою актриси в цій трагічній ролі був уражений американський президент Дуайт Ейзенхауер. «Райдугу» показували у різних країнах світу. На Бродвеї 14 тижнів стояли довгі черги. Франклін Рузвельт лишив такі враження від картини: «У неділю у Білому домі дивилися «Райдугу». Я запросив професора Чарльза Болена перекладати нам. Але ми зрозуміли й без перекладу».