середа, 17 січня 2018 р.

Володимир Білоус – творець полтавських пам’ятників

22-го січня 70-річчя з дня народження відзначив би скульптор Володимир Іванович Білоус – заслужений художник України, член Національної спілки художників України. Володимир Білоус створив численні пам'ятники, меморіальні дошки, погрудя відомих особистостей тощо. 
17 січня у літературній вітальні ПОУНБ ім. І.П. Котляревського була проведена лекція «Творець полтавських пам’ятників» із циклу «Арт-мандрівки вулицями Полтави», присвячена життю і творчості полтавського скульптора.

Володимир Білоус народився 1948 року, у селі Оболонь Семенівського району. В Оболоні у 1894 році народився ще один славетний український скульптор – Леонід Позен, автор чудових пам’ятників І.П. Котляревському та М.В. Гоголю в Полтаві. 
Від діда Пилипа Павловича, який умів робити миски, ложки, сопілки, працював з деревом та глиною, успадкував Володимир здібність до образного мислення і малювання. А перші свої скульптури хлопчик ліпив з тіста біля бабусі, яка випікала вироби онука у печі.
Володимир відвідував гурток юних художників, який діяв в Оболоні. А коли у 1963 році закінчив місцеву восьмирічну школу, він став учнем відділення кераміки Миргородського технікуму імені Миколи Гоголя. Тут він відчуває сильний потяг до скульптури, тут визначається мета його життя.

Закінчивши з відзнакою технікум у Миргороді, Володимир у 1968 році вступає до Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв). Його дипломна робота – великі за розміром монументальні барельєфи на тему «Алегорії мистецтв» – і зараз прикрашають головний фасад інститутського корпусу у Львові. 
Закінчивши з відзнакою вуз та отримавши спеціальність художника прикладного та декоративного мистецтва, Володимир приїздить у Полтаву, працює спочатку в торговій рекламі, а згодом – на Полтавському фарфоровому заводі художником у творчій лабораторії, потім – на художньо-виробничому комбінаті скульптором. Працюючи головним художником заводу «Полтавафарфор», Володимир Іванович створив ряд чудових скульптурних творів у фарфорі, серед яких відомі «Журавка», «Івана Купала», «Віночок» та інші. 
У 1979 році Володимира Івановича Білоуса прийнято в члени Спілки художників України. Володимир Іванович брав активну участь у багатьох конкурсах на пам’ятні знаки. У 1989 році здобув перемогу у Всеукраїнському конкурсі на пам’ятник академіку М. І. Вавілову. 
У 1992 році – перемога у конкурсі на пам’ятник Українській народній пісні в образі легендарної Марусі Чурай у Полтаві. 
Роботами чудового скульптора Володимира Білоуса прикрашена значна частина Полтави та області. Про більшість з них згадали у ході заходу присутні. 
Диплом І ступеня і Почесну грамоту Держкомітету по архітектурі і будівництву України Володимиру Івановичу Білоусу було вручено за створення пам’ятника загиблим козакам. Цей пам'ятник було створено у Полтаві у 1993 році. Його відкрили на Панянському бульварі. Полтавці віддали шану славним синам рідного краю, які поклали своє життя за волю України в далекі часи.
У 1996 році В.І. Білоус – лауреат обласного конкурсу на пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи, який теж було відкрито в Полтаві. Його було нагороджено Дипломом І ступеня Державного комітету по архітектурі та будівництву України. 
Володимир Білоус успішно працював над створенням музейних експозицій. Його твори знаходяться в музеї А.С. Макаренка в с. Ковалівка. Для музею Полтавської битви скульптор створив два великі горельєфи і портрети Івана Мазепи та короля Карла ХІІ. 
Вхід у музей обласного управління внутрішніх справ відкривають барельєфні пілони на тему історії міліції, створених Володимиром Івановичем. Працював над скульптурними творами, які відображають історію медицини в музеї Полтавської медичної академії. 
Майстер працював також над портретною композицією в інтер’єрі кінотеатру в Лубнах, портретом І.П. Котляревського в інтер’єрі обласної бібліотеки імені Котляревського в Полтаві, зробив декоративний рельєф на фасаді Будинку культури в Машівці. 
Станкові твори Білоуса знаходяться в народній картинній галереї села Вовчик Лубенського району, в музеї М.В. Гоголя в селі Гоголево, в музеї Панаса Мирного в Полтаві, краєзнавчому музеї Полтави, а також в особистих колекціях. 
У 1997 році в Полтаві було урочисто відкрито ще один пам’ятник, над яким працював скульптор, теоретику космічних польотів Юрію Кондратюку (Шаргею). В.І. Білоус був удостоєний Диплома І ступеня Держкомітету по архітектурі та будівництву України, нагороджений спеціальною медаллю, Дипломом і Грамотою федерації космонавтики України.
Створюючи будь-який монумент, Володимир Білоус усе продумував та переосмислював. В кожну роботу вкладалась відповідна символіка.
Ще один витвір Володимира Білоуса – скульптурна композиція «Архістратиг Михаїл» біля меморіального комплексу загиблим працівникам правоохоронних органів (відкритий 24 вересня 1999 року). Пам’ятник являє собою янгола, який тримає в руках меч. Він ніби оберігає душі загиблих захисників.
Навчальний корпус Полтавського державного педагогічного університету імені Короленка прикрашають меморіальні дошки Макаренку, Кондратюку, Сухомлинському, Верховинцю, Щепотьєву, автором яких також є Володимир Іванович.
У 2001 році Володимиру Івановичу Білоусу було присвоєно почесне звання «Заслужений художник України». Понад шість років працював В. І. Білоус доцентом, старшим викладачем кафедри образотворчого мистецтва Полтавського Національного університету імені Ю.В. Кондратюка, викладав мистецтво кераміки. 
Пам’ятник педагогу, музиканту, основоположнику Полтавської капели бандуристів Володимирові Кабачку у селі Петрівці Миргородського району – остання робота полтавського скульптора. Коли Володимир Іванович завершував останній штрих скульптури, у нього трапився серцевий напад. 28 грудня 2003 року Володимира Івановича Білоуса не стало. Йому було лише 55 років. 
За підрахунками, за своє життя Володимир Білоус виліпив понад сотню великих творів, які прикрашають не тільки Полтаву і область, а й сусідні регіони. Це пам’ятники Грушевському в Гоголевому Великобагачанського району; Шевченкові у Великій Багачці та у Гребінці (1989 р.); поетові В. Самійленку (1995 р., с. Великі Сорочинці Миргород. району, арх. В. Вадимов); пам’ятні знаки академіку М. Остроградському (1986, с. Пашенівка Козельщинського району, арх. Ф. Квас); Т. Шевченку (2002, смт Кобеляки; арх. Е. Ширай); меморіальна дошка Мартину Пушкареві в Охтирці Сумської області й інші. 
Захід завершився словами, які були девізом життя і творчості Володимира Білоуса: «Ніколи не зупинятися на одному рівні, не повторювати завтра того, що зроблено сьогодні, постійно шукати новий аспект, викликати звучання нової ноти. Мистецтво – вічне оновлення».
За світлини дякуємо фотохудожнику Володимиру Короткову.

Немає коментарів:

Дописати коментар