четвер, 30 серпня 2018 р.

Вечір пам’яті Олександра Сницького

2014 року не стало талановитого та щирого співака Олександра Сницького. Проте душа та голос артиста продовжують жити в серцях його прихильників. Олександр Юрійович Сницький – оперний і камерній співак, лауреат міжнародних та республіканських конкурсів, популяризатор світової та національної культури, ім'я якого внесене в енциклопедичні видання Івана Лисенка 2011 та 2012 років «Співаки України» та до золотого фонду Львівського театру опери та балету. 

Постать Олександра Юрійовича – цікава та багатогранна. Він залишив в пам’яті свою творчу діяльність:
У 1980-1994 роках він був солістом Львівського національного академічного театру опери та балету імені С.А. Крушельницької. 
З 1994 по 2004 рік – солістом Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя. 
У консерваторію Сницький вступав як баритон, і не думав, що буде тенором. Він дуже любив слухати і копіювати Миколу Сліченка і Мусліма Магомаєва. До консерваторії Олександр закінчив у Львові музичне училище. 
П'ять років Олександр Юрійович працював викладачем Дрогобицького державного педагогічного університету імені І.Я. Франка. 
Пізніше, перебуваючи на заслуженому відпочинку, був викладачем музичної школи № 3 імені Бориса Гмирі в Полтаві. 
2009 року він визнаний переможцем обласного фестивалю мистецьких навчальних закладів «Серце віддане дітям» у номінації «Солісти». 
Користувачі бібліотеки добре знали Олександра Сницького, адже він мав багаторічний стаж членства у клубі «Цікаві зустрічі» відділу мистецтв. 
Співак виступав ініціатором та організатором багатьох літературно-мистецьких вечорів, популяризатором украінської музичної спадщини. Його виступи були родзинкою бібліотечних заходів. 
29 серпня у відділі мистецтв ПОУНБ імені І.П. Котляревського вшанувати пам'ять Олександра Юрійовича зібралися всі, хто знав його за життя, кого він вчив і з ким разом творив, а також родичі та знайомі артиста. 
Здається, зовсім недавно, у березні 2014 р., відділ мистецтв відзначив Міжнародний день театру концертом-зустріччю з Олександром Юрійовичем. Про роки, віддані оперному співу, розповідав тоді сам майстер вокалу. Його виступ був проілюстрований відеопоказом уривку з опери П. І. Чайковського «Іоланта», де партію Водемона виконує соліст ЛНАТОБ ім. С.А. Крушельницької, Олександр Сницький. 
І саме з цього відео почали захід його ведучі: завідувач відділу мистецтв Галина Вікторова та головний бібліотекар відділу Інна Загребельна. 
Від імені родини Сницьких присутніх привітав син артиста, Євген Олександрович Сницький. 
З вдячним і добрим словом про О.Ю Сницького виступили: Валентина Поліщук – активний член клубу «Цікавих зустрічей», яка неодноразово брала участь в бібліотечних заходах разом з Олександром Юрійовичем; Ірина Родіонова – акомпаніатор та друг Олександра Сницького; Євген Терещенко – публіцист, член Національної спілки журналістів України; Світлана Прокопенко – заслужений працівник культури України, керівник театру української пісні «Родина калинова»; Алла Миргородська – провідний бібліотекар Полтавської обласної бібліотеки для дітей імені Панаса Мирного; друг співака Катерина Попова. 





З музичними номерами виступили: Людмила Костенко, Андрій Шевченко, Лариса Філіпська, Іван Труш, учениці Олександра Сницького: Іванна-Анастасія Косінська, Леся Фаліна та Лоліта Катугіна; учасники театру української пісні «Родина калинова»: Микола Ляшенко, Лідія Тригуб, Надія Коровайкіна, Ольга Шумей, Геннадій Оглоблін. 







Завершальним сюрпризом для присутніх став вальс під пісню у виконанні Олександра Сницького, який продемонстрували члени клубу «Цікавих зустрічей» Наталія Щербіна та  Олександр Бронніков. 

Теплими словами учасники заходу згадали Олександра Юрійовича Сницького, своїми виступами нагадали про його творчість, а завдяки фото-слайд-шоу, звукозаписам та відеоматеріалам з минулого глядачі побачили артиста таким, яким він був, здається, зовсім недавно. 



Фоторепортаж Володимира Короткова.

1 коментар:

  1. Я особисто був знайомий з цим талановитим актором і співаком. Пам'ятаю його по виставах у Львові та Івано-Франківському театрі, куди його також запрошували. Мав честь бути присутнім на його вечорах у Львівському клубі творчої молоді у далеких 80-х. Колись Олександр Юрійович дав мені настанову: "в житті все треба робити з любов'ю", і ці його золоті слова я несу з собою все своє життя. А ще він виробляв чудові різьби по дереву та по металу і я пишаюсь що в моїй колекції є одна з його робіт. Одним словом - талант!

    ВідповістиВидалити