Книжкова виставка «Пісенні скарби Родіона Скалецького»

У відділі мистецтв діє книжкова виставка «Пісенні скарби Родіона Скалецького»: до 125-річчя від дня народження Родіона Андрійовича Скалецького (1899-1984), українського композитора, хорового диригента, фольклориста.

Родіон Андрійович Скалецький народився 23 листопада 1899 року в селі Михайлівка Бершадського району Вінницької області. Навчався в Одеському інституті народної освіти, де організував студентський хор. В Тульчині 7 років керував окружною співочою капелою ім. М. Леонтовича. Тут ним була складена перша збірка записаних, оброблених народних пісень, написано кілька власних творів. 

Усе життя відомого композитора Родіона Скалецького було пов'язане з музикою. Він писав власні твори, обробляв народні пісні, диригував і навчав дітей музичному мистецтву. Така віддана любов українській музиці стала причиною політичних репресій і заслання до Росії.

Дослідники життя і творчого спадку Р. А. Скалецького, зокрема Г. Макоїд, відмічали, що Родіон Андрійович, неповторюючи М. Леонтовича, йшов тією ж дорогою, продовжуючи шлях великого попередника. Р. Скалецький відновив діяльністьТульчинської хорової капели, біля витоків якої в 1919 р. стояв Микола Дмитрович. 

У репертуарі хору звучали обробки українських народних пісень композитора, він підтримував дружні стосунки з його родиною, за що й був репресований. У 1933 році його вислали з України до Курської області. Цьому передував арешт у 1932-му й численні допити не тільки композитора, але й колег по творчому ремеслу. 

Родіона Скалецького звинувачували у націоналізмі, надмірній увазі капелі, придбанні для неї українських вишитих костюмів, пріоритеті українських народних пісень у репертуарі хорового колективу. В архівних документах НКВС Р. Скалецькому присвоєно прізвисько “стара українська пісня”. З тавром «ворога народу» композитор ходив аж до смерті. Через 50 років у слідчій папці «Остатки» з’являється останній документ від 6 грудня 1989 року (п’ять років по смерті композитора), за яким Р. А. Скалецький «підпадає під дію ст. І Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16.01.1989 «Про додаткові заходи по відновленню справедливості у відношенні жертв репресій, що мали місце в період 30-40-х і на початку 50-х років»). 

Реабілітацією композитора займалися навіть працівники СБУ. Вони взялися з'ясувати десятиліттями замовчувані обставини вбивства Леонтовича і розповісти про долю колишнього в'язня КДБ № 13 Скалецького. 

Незважаючи на тавро політичного злочинця, Родіон Скалецький стає директором народної середньої школи в селі Насоново Валуйського району Курської області. Вже у 1935 році він зупиняється в місті Верхнє Лисичанського району на Донбасі. У цьому невеликому містечку він викладає мову, літературу та музику. 

У 1936 році Скалецький переїздить до Полтави. У полтавській школі № 21 він починає викладати мову та літературу. У наступному році стає завучем школи № 29. 

Паралельно із педагогічною працею Р. Скалецький ні на хвилину не залишає свою улюблену хорову справу: організовує й очолює дитячі шкільні хори, формує в дітей знання про хоровий спів, знайомить їх із багатим світом української народної пісні. Для цих колективів Родіон Андрійович створює сам хорові твори. 

Відносно спокійний період творчої праці перериває війна. У сім’ї Скалецьких нависла загроза над єдиною донькою композитора, Наталкою. Щоб Наталю фашисти не забрали і не відправили до Німеччини, Скалецькі вирішують залишити Полтаву й вирушити додому. У воєнні часи така подорож була дуже ризикованою, і лише у 1944 році родині Скалецьких вдалося повернутися до рідного села Михайлівки.

У творчому спадку 598 творів, з них 373 – друкованих, а 225 – в рукописах. Композитор написав близько 100 оригінальних творів, обробив багато народних пісень. Як великий поціновувач українського поетичного слова, композитор неодноразово звертається до класиків української поезії: Т. Шевченка, І. Франка, Л. Глібова, С. Руданського, П. Тичини, М. Рильського. 

Часто у співавтори Р. Скалецький обирає і молодих поетів Вінниччини, більшість яких він знав особисто. Так народжуються «Пісня про рідне село», «Стежечки-мережечки», «Вінниччино, славетний краю», «Подільський вітерець».

Родіон Андрійович Скалецький – визначна постать серед дослідників фольклору Поділля. Він не лише фіксував та науково осмислював народні звичаї та обряди, а намагався їх проваджувати у сучасне життя. Визначний краєзнавець та патріот своєї землі, бо залишив величезну фольклористичну спадщину, всі матеріали якої записав у своєму рідному селі Михайлівка Бершадського району на Вінниччині.

У Вінниці на честь композитора названа вулиця. 

Частина його культурної спадщини зберігається у районному краєзнавчому музеї. 

З 1990 р. у Михайлівці працює музей Р. А. Скалецького, в якому зберігаються особисті речі композитора, його твори, рояль. 

З 2009 – Бершадська дитяча музична школа носить ім'я композитора. 

22 листопада 2011 р. на території районного краєзнавчого музею та Бершадської дитячої музичної школи встановлено погруддя композитора.