Видання рекомендоване для істориків, етнологів, мистецтвознавців та широкого кола читачів.
Об'єктом дослідження у книзі є лялька. Народна автентична лялька. «Кукла», як її називали у селах – це частина української іграшкової культури, а разом з тим, – як говорить автор, – і частина східнослов’янської та європейської лялькової культури ХХ століття.
«…Лялька. Лик, образ, об’єм. Маленький пам’ятник. На честь кого? На честь чого? Опудало, чучело, ідол, манекен, кам’яна баба, сніговик… Щось привабливе й щось небезпечне криється в ляльці, складне, таємниче, не до кінця розкрите… Ляльку можна любити, вивчати, створювати, але заграватися з нею не рекомендується. Разом з іманентною логікою в ляльці присутня й трансцендентна алогічність…».
Матеріали книги формують розуміння як зовнішньої декоративної краси ляльки, так і її духовної функції та аналізують і визначають її місце, призначення і цінності у контексті культури і часу.
Отже, лялька не є річчю, предметом. Вона є атавістично-образною подобою людини.
«… Лялька зроблена з тканини, трави, соломи або квітів сільською бабусею, матір’ю, дівчинкою для молодшої сестри, містить у собі сокровенну родову інформацію любові, захисту, доброзичливості…».
«…Ці ляльки існували стільки, скільки етнос, нація пам’ятають себе…».
Зміст видання складається із 8 розділів, ілюстрованих зразками автентичних ляльок із приватних колекцій та фондів Державного музею іграшок, а також світлинами самих майстрів-лялькарів.
Немає коментарів:
Дописати коментар