середа, 29 липня 2020 р.

Від античності – до сучасності: музика Стародавнього Риму

Музика Давнього світу включає в себе історію Стародавнього Сходу та античних Греції і Риму. 
Як нам уже відомо, Давня культура повністю залежна від вирішення релігійних завдань, де мистецтво розглядалося як засіб, що нагадував про постійну присутність богів у житті людини. Тому і музичні твори були пронизані релігійним значенням не менше, ніж культова архітектура та інші види мистецтва.
Людина у давній період історії по-особливому відчувала силу впливу музики на свої найпотаємніші частини душі. Не випадково, у більшості країн музиканти були служителями храмів, а часом і жрецями; вміння ж грати на якомусь із музичних інструментів вважалося божественним даром. 
Під час виконання музичних творів велике значення мала імпровізація, яка сприймалася як стан найвищої близькості виконавця до божественних сил. Можливо тому автори не завжди прагнули записувати свої тексти і від великої епохи тривалістю три тисячоліття майже нічого не лишилося. 
У І тисячолітті до н. е. утворилися європейські цивілізації – Стародавні Греція та Рим.

Посилання на відеоурок історії стародавнього світу І. Алейникова, викладача історії та права Кропивницького економіко-правового ліцею "Сучасник" (НВК №34.)

Вивчення етруської мозаїки та фресок дали підставу вченим прослідкувати та стверджувати, що грецькі інструменти були популярними у Римській імперії. Майже всі із них були асимільовані і збережені в Римі в ІІ ст. до н. е., коли римські завойовники покорили Грецію.
Як і все мистецтво Стародавнього Риму його музика розвивалася під впливом елліністичної культури.
Проте, ранній період відрізнявся самобутністю. 
Склалися музично-поетичні жанри, пов’язані із побутом: пісні тріумфальні (переможні), весільні, застільні, поминальні, які супроводжувалися грою на тибії (духовий інструмент, аналогічний грецькому авлосу).
Вагоме місце у музичній культурі Риму посідали салії (лат. salii) — колегії з 12 жерців, які заснував Нума Помпілій (напівлегендарний цар, відомий  ініціативою релігійних та календарної реформ) на честь Марса. 
1 березня салії, вбрані у військові обладунки, влаштовували святкову процесію з танцями й співами, що були присвятою богам: Марсу, Юпітеру, Янусу, Мінерві та ін. 
У лютому, березні й листопаді жерці організовували свята еквінів (лат. equus — кінь): змагання вершників на Марсовому полі.
Салії
     
Ці пісні-ігри дали початок римській літературі.
Великою популярністю користувалися наспіви «арвальських братів».
У класичний період музичне життя Риму вирізнялося яскравістю та різноманіттям. В столиці імперії збиралися музиканти із Греції, Сирії, Єгипту та інших країн. Як і в Греції, поезія та музика Риму – тісно пов’язані. 
Горацій називав свої оди «словами, котрі мають звучати зі струнами». 
Також ми пригадуємо еклоги Вергілія, поеми Овідія, що виконувалися у супроводі струнних щипкових інструментів – кіфар, лір, тригонів (трикутних арф).
Чим міцнішою ставала держава, тим більших видозмін у вподобаннях зазнавали її мешканці. Для пізнього Риму (періоду занепаду) характерна зовсім інша музична культура. 
Класичне мистецтво було знецінене, а натомість першість отримали видовища, часто жорстокі і криваві, такі як ігри гладіаторів.
 
Гладіатори на мозаїці на римській вілі у селі Ненніг (Німеччина)
Гладіатори на мозаїці на римській вілі у селі Ненніг (Німеччина)

Настав час для гучних ансамблів із звучанням духових та шумових інструментів. Стара картина світу, що була побудована на глибокій єдності природньо-космічних сил, громадської єдності і особистого життя кожного, що відображалося на мистецтві, - була зруйнована. 
Розвага стала єдиним богом значної більшості корінного населення Риму. Музика також мусила поклонятися цьому «богові» та адаптуватися до умов тогочасних цінностей суспільства.
Виконання пісень, танці чи гра на флейті оплачувалися мізерно і коштували для римлян так, як і фокуси чи розваги. Все базувалося на тому, аби догоджати знаті та натовпу. 
В музиці відбуваються трансформації, що спричиняли утрату віри не лише у духовну складову силу музики, але й у будь-яке її змістовне значення.
Занепад Римської культури тривав кілька століть. Це спонукало багатьох філософів тієї епохи  високо оцінити музичні основи і переконання грецьких класиків.
У книзі «Общая история музыки» описано епізод, що підтверджує написане вище: «…на святкуванні в Римі перед великим натовпом людей виступали два кращих флейтиста, які прибули із самої Греції. Присутнім дуже швидко набридла їхня музика і тоді вони стали вимагати, щоб музиканти почали битися один з одним. Мешканці Риму були переконані, що для того й існують артисти, аби задовільнити глядача…». 
Музика була розвагою, що мала змогу розвиватися до мистецтва. Тому вважалася справою, яка не варта вільної людини.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар