Книжкова виставка «Борис Лятошинський: творчий портрет»

У відділі мистецтв Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Петровича Котляревського діє книжкова виставка «Борис Лятошинський: творчий портрет»: до 130-річчя від дня народження Бориса Лятошинського (1895-1968), українського композитора, диригента, педагога, музично-громадського діяча, одного з основоположників модернізму та експресіонізму в українській класичній музиці.

Видатний класик української музики XX століття, композитор-новатор, диригент, педагог, громадський діяч Борис Лятошинський вважається засновником модерного напрямку в українській музиці. У ранній творчості композитора яскраво виявилися риси пізнього романтизму, імпресіонізму, символізму, а пізніше – експресіонізму, неокласицизму. 

Творчість Б. Лятошинського відображає його потужний інтелект, здатність до філософського аналізу, відчуття напруженого та бурхливого часу, в якому йому довелося жити.

Народився Борис Лятошинський у місті Житомирі 3 січня 1895 р. У 14 років написав кілька музичних творів, серед яких – мазурка, вальс, фортепіанний квартет. 1913 року Б. Лятошинський переїхав до Києва, де 1918 р. закінчив юридичний факультет Київського університету. А вже через рік – Київську консерваторію, де з 1919 року розпочалася його педагогічна діяльність на кафедрі композиції, теорії та історії музики, як викладача музично-теоретичних дисциплін, і тривала майже піввіку.
Композитор досконало володів кількома іноземними мовами, знаннями зарубіжної і української літератури.
Лятошинський багато уваги приділяв громадській роботі. У 1939 році Бориса Лятошинського обрали головою правління Спілки композиторів України. Також він був художнім керівником Української філармонії, членом журі на різних міжнародних конкурсах, викладачем Київської консерваторії, депутатом міської ради. 

Блискуче обдарування Лятошинського виявилося і в його диригентській діяльності. У своїх концертах він завжди сам диригував своїми творами.

Ім’я Б.М. Лятошинського зв’язане з визначними творчими досягненнями українського музичного мистецтва. Більш як за півстоліття своєї композиторської діяльності Лятошинський написав багато талановитих творів у різних жанрах. В його доробку дві опери, п’ять симфоній, чотири симфонічні поеми, три увертюри, чотири оркестрові сюїти, фортепіанний концерт, велика кількість камерних творів, дві кантати, музика до театральних постановок і кінофільмів.
Мистецька палітра творів композитора широка: від обробок українських народних пісень до авангардистських творів. У 30-40-і роки деякі його твори було заборонено, композитора звинувачували у формалізмі. Велика музична спадщина Б. М. Лятошинського є золотим фондом української музики.

Кожен твір Майстра відзначений яскравими новаторськими пошуками: спочатку стихійними, інтуїтивними, далі – все більш глибинними, свідомими. Композитор завжди йшов у ногу з часом, гостро відчуваючи його етично-психологічні проблеми. Як чуйний митець, драматизм епохи він відобразив у новому образно-емоційному складі музики, новій музичній мові.
Хорові обробки українських народних пісень Б. М. Лятошинського освітлюють ще одну грань великої творчої спадщини видатного українського композитора. Новаторство Б. Лятошинського в галузі виражальних засобів хору почасти зумовлене характером літературних текстів, що їх композитор бере за основу. Уже став класикою хоровий і камерно-вокальний доробок композитора, де актуалізується інтерпретація видатних поетичних шедеврів світової поезії – Генріха Гейне, Моріса Метерлінка, Персі Шеллі, Тараса Шевченка, Максима Рильського, а також обробки народних пісень для голосу та фортепіано.

Борис Лятошинський – автор багатьох творів різних жанрів. Найзначніші з них: «Увертюра на 4 українських теми» (1927); «Слов’янська увертюра» для симфонічного оркестру (1961); опера: «Золотий обруч» за повістю І. Франка «Захар Беркут»; кантата «Заповіт» (до 125-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка, 1939); романси на слова І. Франка, А. Міцкевича, В. Сосюри. Перу композитора належать також понад 100 обробок народних пісень для солоспіву або хору.
Б. М. Лятошинський – автор музики до 14 художніх кінофільмів (1932-60) і драматичних спектаклів, зокрема: «Кармелюк» (1931, реж. Ф. Лопатинський), «Іван» (1932, реж. О. Довженко), «Визволення» (1940, реж. О. Довженко, Ю. Солнцева), «Тарас Шевченко», оркестрова сюїта з музики до кінофільму (1951, реж. І. А. Савченко), «Іван Франко» (1956, реж. Т. Левчук) , «Григорій Сковорода» (1960, реж. І. Кавалерідзе)‎, «Повія» (1961, реж. І. Кавалерідзе) та інші. 

У 1927 році відредагував оперу М. Лисенка «Енеїда». Разом з Л. Ревуцьким Б. Лятошинський здійснив нову редакцію і оркестровку опери М. В. Лисенка «Тарас Бульба», поставлену Київським театром опери та балету в 1955 році.

Значну частину свого життя Борис Лятошинський присвятив педагогічній діяльності. Серед учнів Лятошинського — відомі українські композитори: Леонід Грабовський, Леся Дичко, Іван Карабиць, Валерій Польовий, Валентин Сильвестров, Володимир Загорцев, Євген Станкович, Ігор Шамо, Георгій Мірецький, які вивели українську композиторську школу на світові обрії.
На жаль, життєвий і творчий шлях Лятошинського складався драматично. Його твори не так уже й часто звучали на великих концертних майданчиках Європи через історичну замкненість української культури «залізною завісою» радянської політичної системи. Митцеві довелося пізнати гіркоту переживань і розчарувань, нерозуміння свої творчості, «цькування» з боку партійних і державних інституцій, людську заздрість.
В 1945 році Б. М. Лятошинському було присуджено звання «Заслужений діяч мистецтв України». Його оперу «Золотий обруч» у 1971 році було удостоєно Шевченківської премії.
У 1995 в Україні заснували Премію імені Бориса Лятошинського. У 2019 році засновано Всеукраїнський конкурс молодих композиторів імені Бориса Лятошинського.

У Києві відкритий для відвідувачів кабінет-музей Бориса Лятошинського, яким опікуються нащадки композитора – сім’я Гомонів. Це місце, де композитор жив і творив, збережене у тому ж вигляді, яким воно було за його життя. Права на використання творів Б. Лятошинського належать його нащадкам (Тетяні Гомон). 

У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України зберігається особовий фонд Б. Лятошинського (№ 181), який налічує 70 одиниць зберігання архівних документів за 1916-1971 рр.
Ім’я видатного композитора носить Житомирська музична школа № 1, Харківське музичне училище, Київський камерний хор. 

У Житомирі на місці будинку, де народився композитор, встановлено пам’ятник, а вулиця носить ім’я Б. М. Лятошинського.