Книжкова виставка «Микола Мурашко – засновник Київської рисувальної школи»

У відділі мистецтв відкрито книжкову виставку «Микола Мурашко – засновник Київської рисувальної школи: до 180-річчя від дня народження Миколи Мурашка, художника, графіка, історика мистецтва, педагога, громадського діяча».

    Ім’я видатного українського художника, педагога, критика і громадського діяча Миколи Івановича Мурашка нерозривно пов’язане з історією розвитку образотворчого мистецтва і художньої освіти на Україні у другій половині XIX – на початку XX століття. Сучасники високо оцінили значення діяльності М. І. Мурашка, відмічаючи як основну його заслугу – створення Київської рисувальної школи, одного з визначних прогресивних художніх учбових закладів України, яким він беззмінно керував протягом чверті століття. 

Мурашко був першим художнім критиком у Києві, почавши розміщувати у місцевих газетах з 80-х років рецензії з приводу виставок і статті про нові течії в мистецтві.

    Відкрита 1875 року, Київська рисувальна школа стала значним мистецьким осередком північного регіону. Вона відіграла важливу роль у розвитку реалістичного малярства й підготовці національних художніх кадрів. 

Школа не відбулась би без активної підтримки відомого київського мецената І. Терещенка, на кошти якого вона проіснувала 25 років. 

Навколо школи об’єдналися кращі місцеві й приїжджі митці. Тут викладали  представники старшого покоління, послідовники академічного напряму Й. Буткевич, Х. Платонов, працювала молодь, котра сама опанувала ази малювання у її стінах, - М. Пимоненко, Г. Г. Дядченко, С. Костенко.
В рисувальній школі розпочинав художню освіту Фотій Красицький, небіж  Т. Г.  Шевченка. Навчання бідного юнака спонсорував Микола Лисенко. 

На початку 80-х років у Київській рисувальній школі М. Мурашка навчалася Леся Українка.
З Рисувальної школи Миколи Мурашка вийшов також засновник так званого супрематичного живопису, автор знаменитого «Чорного квадрату» Казимир Малевич.
Гордістю Київської рисувальної школи став племінник М. І. Мурашка Олександр Мурашко (1875-1919) – визначний художник, один з основоположників і перших професорів Української академії мистецтв.
Значення школи здобуло високу оцінку ще за часів її існування. Напрямок діяльності Київської рисувальної школи великою мірою визначався прогресивними педагогічними поглядами її керівника, який прагнув внести в процес навчання все нове, передове, що могло б зацікавити учнів, привернути їхню увагу. Характерною рисою рисувальної школи була її доступність для всіх бажаючих, незалежно від віку, статі, освіти, суспільного стану тощо. Її учнями, окрім дітей, були студенти, ремісники, військові, селяни. Про демократизм школи свідчить і те, що учні-бідняки користувалися пільговими умовами оплати за навчання, а найобдарованіші взагалі звільнялися від неї.
        Як художник-пейзажист Мурашко наполегливо, уважно вивчав природу, результатом чого було створення цілого ряду реалістичних пейзажів Дніпра, околиць Києва, Криму та ін. Спираючись на традиції реалістичного живопису, творчо розвиваючи принципи сучасних для нього художніх течій, створив свою естетичну красу природи і людини. У реалістичних за манерою виконання пейзажах та портретах відображав переважно національні типажі. Йому належить один із наймайстерніших портретів Кобзаря в українському мистецтві. За довге життя Микола Мурашко створив чимало живописних та графічних робіт, багато з яких, на превеликий жаль, було втрачено.

        У журналі «Палітра педагога» представлена стаття Т. Новосельської «Микола Мурашко – засновник першої в Києві Рисувальної школи». У статті подано роботи Миколи Мурашка «Українське село» (1875 р.), літографічний портрет Т. Г. Шевченка, створений в 1864-1867 роках під час навчання у академії мистецтв, який було опубліковано в «Кобзарі», виданому 1867 року. Цей портрет вважається одним із найбільш яскравих і високохудожніх в українському образотворчому мистецтві. Цікавими літографіями художник проілюстрував казки Г. Х. Андерсена, які були видані в Києві 1878 році. 

        Книга «Спогади старого вчителя» являє собою мемуари М. І. Мурашко і дає уявлення про художнє життя Києва кінця минулого – початку цього століття. В основному цей твір присвячений висвітленню історії виникнення і діяльностя Київської рисувальної школи. Розповідає Мурашко і про свої враження від подорожей за кордон. На сторінках спогадів Мурашко йдеться й про те, в яких надзвичайно тяжких умовах повної матеріальної незабезпеченості, байдужості і, навіть, прямої протидії з боку уряду і місцевої влади проходила боротьба за створення художньої школи в Києві.

        Серед архівних матеріалів Національного художнього музею України є три щоденники М. Мурашка, які повністю ніколи не публікувалися, про них стаття «Думки про мистецтво (зі щоденника Миколи Мурашка)» Л. Амеліної з журналу «Студії мистецтвознавчі». Стаття доповнена ілюстраціями у вигляді фотографій, малюнків, репродукцій і листівок, наприклад, «Куточок нашої рисувальної школи» Миколи Пимоненка (1885 р.).

        У статті з журналу «Мистецтво та освіта» «Мистецько-педагогічні погляди Миколи Мурашка» висвітлюються погляди українського художника й педагога М. Мурашка на завдання, зміст і методи художньої освіти. Показано його внесок у розвиток образотворчого мистецтва України другої половини XIX – початку XX ст.

        Стаття «Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андрєєва та Григорія Дядченка» Л. Толстової з журналу «Студії мистецтвознавчі» на матеріалі листів, щоденників та етюдів висвітлює роль, яку відіграла природа Південного берега Криму в житті і творчому розвитку М. Мурашка та його учнів В. Андрєєва й Г. Дядченка. Містить архівні фото, біографічні дані та цікаві факти з життя художників, листування та спогади Миколи Мурашка.
        Діяльність М. І. Мурашка розгорнулася в епоху, коли царський уряд вів шалений наступ проти української культури. Саме в цей час циркуляром міністра Валуєва та законом від 1876 року було категорично заборонено викладання в школах українською мовою. Мурашко був невтомним і безкорисливим борцем за розвиток українського образотворчого мистецтва. Його статті й рецензії є однією з найяскравіших сторінок в українській художній критиці кінця XIX століття. Але найзначнішим і найважливішим моментом у його біографії була педагогічна діяльність. 

        Понад 30 років свого життя віддав М. І. Мурашко справі виховання художніх кадрів в Україні. Його численні учні, серед яких немало видатних майстрів, продовжували й розвивали в українському образотворчому мистецтві високі традиції української реалістичної школи живопису.