Прогулянка містом: полтавський скульптор-юрист Леонід Позен

Є в Полтаві два бульвари, що по праву вважаються чи не найкрасивішими бульварами міста та мають багато спільного:

По-перше, вони названі іменами українських класиків. 
По-друге, саме на них розташовані й найбільш відомі полтавські пам’ятники. 

По-третє, бульвари ці пов’язані з ім’ям самобутнього митця, адже саме він створив і подарував Полтаві пам’ятники Котляревському і Гоголю. 

Пам’ятник Гоголю – подарунок Полтаві від скульптора-юриста

Лекція, яку провела 24 березня головний бібліотекар відділу мистецтв Інна Загребельна, була присвячена одній з тих дивовижних історій, які Полтава готова розповідати без кінця. 

Сьогодні в Полтаві чимало місць, пов’язаних з видатним письменником Миколою Гоголем. Є вулиця його імені. Музично-драматичний театр теж носить його ім’я. 

А у сквері на розі вулиць Гоголя та Небесної Сотні височіє пам’ятник нашому земляку – видатному письменнику роботи скульптора Леоніда Позена. 

Його покликанням було мистецтво

Лекція із циклу культурно-освітнього проекту відділу соціокультурної діяльності ПОУНБ ім. І.П. Котляревського «Бабусині канікули: Єврейський слід на Полтавщині» для відвідувачів БО «Полтавський єврейський фонд «Хесед Нефеш» пройшла 22 листопада у літературній вітальні бібліотеки. Вона мала назву «Його покликанням було мистецтво: полтавські скульптури юриста Леоніда Позена» і була присвячена митцю, який виконав пам’ятники, добре відомі всім мешканцям Полтави.  

Спочатку присутні переглянули фільм, створений на замовлення Семенівського районного відділу культури про видатного земляка Леоніда Володимировича Позена. А потім почалася віртуальна арт-мандрівка вулицями Полтави, у ході якої гості заходу мали можливість дізнатися цікаві факти з біографії скульптора та історію створення ним найбільш відомих полтавських пам’ятників. 

Засновником роду Позенів був німецький єврей, який прийняв християнство, став багатим поміщиком на Полтавщині. 

Дід Леоніда Позена – Михайло Павлович Позен (1798-1871 рр.) зробив блискучу кар'єру. Він був керуючим імператорської Військово-похідної канцелярії, статс-секретарем імператора, таємним радником. На загальну думку чиновного Санкт-Петербурга, він був найпершим кандидатом на міністерський пост, але зламав свою кар'єру. Очолюючи комітет Імператорської канцелярії, яка займалася справами Кавказу, Михайло Позен вступив в конфлікт з всесильним намісником Кавказу – Михайлом Воронцовим, вийшов за своїм бажанням у відставку. 

Онук Михайла Павловича, уродженець Полтавської губернії, містечка Оболонь (тепер село в Семенівському районі), Леонід Володимирович Позен (1849-1921 рр.) – понад 35 років брав активну участь у діяльності Товариства пересувних художніх виставок, був їх постійним експонентом.

В системі юриспруденції Позен прослужив понад 40 років. У Полтаві ж він прожив 15 років, служив слідчим, статським таємним радником, сенатором кримінального касаційного департаменту. Дружив з художниками Миколою Ярошенко, Григорієм Мясоєдовим. 

Є й зв'язок Позена з Березовим сквером, він був власником двох будинків в районі нинішнього скверу. На старих планах міста вони так і позначені: «будинки Леоніда Позена». Ще один цікавий факт, Леонід Володимирович був одружений на Марії Дейтріх, яка походила з відомої в Полтаві сім'ї, її мати Катерина Романівна Дейтріх 33 роки очолювала Інститут шляхетних дівчат. 

Особливо яскраво проявився патріотизм Позена, його любов до України, Полтавщини під час роботи над пам’ятником І. Котляревському. Як відомо, за заповітом, Котляревський похований на околиці старого міського цвинтаря. Споруджений із цегли надгробок ремонтувався в основному за кошти, зібрані полтавськими артистами під час вистав за драматичними творами письменника (лише один раз земство виділило на ремонт тисячу карбованців). На пропозицію громадськості різних міст було вирішено зробити новий надгробок. За цю роботу взявся Л. Позен разом із художником В. Волковим. Чотиригранний гранітний обеліск було встановлено 1900 року. 

Підготовка ж до спорудження меморіального пам’ятника письменнику в Полтаві тривала протягом двадцяти років, і тільки на початку 1890-х років було отримано дозвіл збирати кошти на пам’ятник у межах Полтавської губернії. Але кошти надходили звідусіль: із Галичини, Волині, Кубані, Санкт-Петербурга. Передбачалося викарбувати на п’єдесталі пам’ятника слова: «Рідний край своєму першому поетові Івану Котляревському. 1798-1898» (відкриття пам’ятника планували приурочити до 100-річчя першого видання «Енеїди», що й мали означати ці дати). Міністр уряду Сіпягін заборонив напис на постаменті українською мовою, у тому числі й цитати на пам'ятнику з творів Котляревського і Шевченка в українському правописі. То були часи суворої заборони української мови…

Віртуальна екскурсія містом зібрала любителів історії Полтави

15 жовтня полтавці пізнавали місто та його історію на другій екскурсії із циклу «Арт-мандрівки вулицями Полтави». Вони знову мандрували вулицями обласного центру, але вже віртуально, у літературній вітальні бібліотеки. 

Арт-екскурсія «Пам’ятники Гоголю і Котляревському – окраса Полтави» була присвячена двом «літературним бульварам», які по праву вважаються чи не найкрасивішими бульварами міста. Вони носять імена українських класиків. Саме на них розташовані й найбільш відомі пам’ятники міста – Гоголю і Котляревському, які вражають своєю досконалістю, правдивістю та душевністю. А об’єднує їх те, що створив ці пам’ятники видатний скульптор, уродженець Полтавщини – Леонід Володимирович Позен. 

«Розпочалася» екскурсія на бульварі Котляревського, біля пам’ятника засновнику сучасної української літератури. 

Можна сказати, що Іван Петрович Котляревський прислужився торжеству української мови в українській культурі через багато років після своєї смерті. Адже у 1903 році центром подій став саме полтавський пам’ятник письменнику, виготовлений на пожертви українських патріотів. Побудувати пам’ятник українському поетові у ті часи було справжнім подвигом. 

Урочисте ж відкриття пам'ятника перетворилось на велику національну акцію, на якій були присутні численні діячі української культури та інтелігенції. Дуже гарно передав атмосферу тих часів історик Дмитро Дорошенко: «Не було що й думати, щоб знайти кімнату десь в готелі: все було переповнено. Казали, що Полтава ще ніколи не бачила такого великого з'їзду…». Відкриття пам'ятника дійсно вважається знаковим для розвитку українського національного руху. Воно зібрало разом видатних діячів української культури. До Полтави приїхало майже 70 письменників, професорів. Серед них — Дмитро Багалій і Василь Стефаник, Борис та Марія Грінченки і Олена Пчілка, Леся Українка і Михайло Коцюбинський, Михайло Старицький і Володимир Самійленко, Олександр Олесь і Сергій Єфремов.