«Ремесла, що живуть»: книжково-журнальна виставка-персоналія до 100-річчя від дня народження Надії Бабенко

У відділі мистецтв Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського підготовлено книжково-журнальну виставку-персоналію «Ремесла, що живуть» до 100-річчя від дня народження Надії Бабенко, художниці декоративного мистецтва в галузі килимарства та вишивки; заслуженої майстрині народної творчості України (1976), членкині Національної спілки художників України (1979) та Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1992).

Надія Несторівна Бабенко належить до славетної когорти майстрів традиційної народної творчості, чиї імена золотими літерами вписані в історію національної культури. Винятково рідкісний талант мисткині розквітнув на Полтавщині, де вона впродовж багатьох років творила килими, навчала молодь любити народне мистецтво. Художньо довершені килимові витвори Надії Несторівни щорічно прикрашали мистецькі виставки в Україні та за кордоном, музейні збірки, їх завжди бачили на почесних місцях в інтер’єрах державних та громадських установ.

Твори Надії Бабенко є самобутніми авторськими композиціями, своєрідними етномистецькими витворами, у яких збережена національна колористична культура українців. Кожен килим неповторний, знаковий, зі своєрідною тональністю, багатством орнаментальних мотивів. У своїй творчості майстриня продовжувала традиції українського килимарства з квітковим орнаментуванням, створювала своєрідні тематичні килими-гобелени.

Один із найцінніших її творів – килим «Древо життя» (1968) – у Голубій залі штаб-квартири ООН у Нью-Йорку, репрезентує Україну у всесвітньому культурному просторі. Килим «Древо життя», витканий решетилівськими майстрами під авторським керівництвом Надії Бабенко, являє собою прекрасний зразок сучасного українського килима, створеного на основі класичного традиційного килимарства Полтавщини. У творі майорять кольори Державного Прапора України.

Феноменальним вважається у світі решетилівське художнє вишивання. Рушниковий триптих Надії Бабенко «Пташина сім'я», «Берегиня», «Пташина розмова» – шедевр народного мистецтва. Творчості Надії Бабенко притаманна легкість візерунка, відсутність переобтяжених деталей, фантазійність і неповторність орнаментальних зображень.

Мисткиня була постійною учасницею обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок. Її роботи зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (м. Київ), Полтавському краєзнавчому музеї імені В. Г. Кричевського, Сумському обласному художньому музеї імені Н. Онацького, Національному музеї Т. Г. Шевченка (м. Канів Черкаської області). Основні килимові твори: «Білий» (1960), «Голубий» (1969), «Древо Життя» (1969; Блакитна зала ООН у м. Нью-Йорку, США), «Осінь» (1971), «Дивоцвіт» (1973), «Паморозь» (1974), «Свято весни» (1978), «Калина» (1984), «Лелечине сонце» (1987), «Яблуневий цвіт» (1990), «Жоржини» (2000), «Птаха» (2001), «Мелодія осені» (2004); композиції монументальних панно, вишитих у техніці рушникового шва: декоративні диптихи «Міцна сім’я — міцна держава» (1983), чотири тематичні панно «Присвята Кобзарю» (1989), триптих «Берегиня», «Пташина сім’я», «Пташина розмова» (усі – 1992).

Впродовж усього життя Надія Бабенко прагнула запалити вогонь творчості в кожній молодій людині. У різний час в неї навчались такі відомі майстри килимарства, як Віктор Фурман, Євген Пілюгін, Григорій Гринь, Василь Деркач, Василь Кріль, Юрій Самойленко, Наталія Дмитренко та інші.

Надія Несторівна працювала з сином Олександром, який продовжує мистецьку традицію. Олександр Бабенко автор проєкту «Традиції рослинного килимарства селища Решетилівка, Решетилівського району Полтавської області» (наказом Міністерства культури України від 12.02.2018 внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України).

У фонді Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського зберігаються каталог творів «Надія Бабенко» та альбом «Олександр Бабенко: живопис, графіка, килимарство», подаровані відділу мистецтв Олександром Бабенком.

«У 2010 році Олександр Бабенко створив водночас монументальний і глибоко особистісний великоформатний гобелен «Світ Котляревського» (3,5х4,2 м.) для Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського. 

Родзинкою композиції твору є велетенський синій птах щастя, котрий виблискує у потоках життєдайного світла, які спадають з небес, і обіймає хрестом розправленими крилами весь білий світ укупі з архетипами української культури, оспіваними славнозвісним полтавцем. «У стилізованій постаті козака-бандуриста, — розкриває художник свою концепцію в неопублікованій однойменній із гобеленом, статті, — втілений образ самого поета-співця, автора знаменитої «Енеїди» та «Наталки Полтавки». Кобзар сидить під вселенським Деревом життя. Велич, снагу, силу козацького духу уособлює декоративно стилізований кінь. Блакитним вихором злітають у височінь диво-лелеки, що символізують крилаті думки поета, натхненний політ його щирої творчої фантазії. Очолює пташиний ключ велика лелека-мати з ніжним серцем, що спрямовує своїх лелеченят у замріяну височінь до небесної крони всеосяжного Дерева життя.

Поміж соковитих плодів райських яблук зображено лелечине гніздо яйцеподібної форми. Це символічне, казкове, наше українське Яйце-Райце. І в цьому неземному Раї помітні два великих білих птахи – уособлення української родини, чоловічого і жіночого початку, любові та злагоди. З орнаментикою дерева перегукуються в'юнкі гірлянди квітів, що проростають з жовтих соняхів, усередині яких клекочуть білі лелеки в ритм райським птахам, символізуючи всі щасливі українські родини. 

На противагу течії «дерканого» килимового поля розтікаються горизонтально спрямовані хвилясті силуети. То в небесний, зоряний, планетний розмай вривається інший потужний акорд – стихія вселенського моря. По ньому пливуть козаки на чолі з Енеєм. Удалечині видніється силует Парфенону (символу стародавньої Греції). Егейське море, омиваючи час і простір всеосяжного Дерева життя, плавно наближається до берегів нашої, такої рідної Красуні-Полтави. Потік фантастичних морських хвиль підхоплює і несе в безмежну далеч ріка Ворскла, у водах якої віддзеркалюється знайомий силует Хрестовоздвиженського монастиря. Наталка Полтавка у квітковому віночку, неначе райська птаха, схилила голову на плече коханому Петру, символізуючи незгасаючу любов. 

Воістину, так натхненно і талановито Котляревський в алегоричній, метафоро-поетичній формі зумів поєднати українську і давньогрецьку культури, традиції й звичаї двох народів, яких зблизила й об'єднала історія!».

Розгорнутий між поверхами мармурових сходів бібліотеки, гобелен розкриває перед відвідувачами свій багатошаровий контент поступово і неквапливо, наче хороша книга, яку треба прочитати до кінця (можливо, і не раз), щоб за красивою формою угледіти ще й багатозначний зміст». (Із книги: Олександр Бабенко. Живопис, графіка, килимарство. Альбом / упоряд. О. О. Бабенко, О. О. Перепелиця. — Полтава, 2024.)