Одним із найпоширеніших жанрів українського мистецтва в Україні була і є вишивка. Вона не була однорідною, вже з давніх часів спостерігаються відмінності між вишивкою нижніх верств населення і феодальної верхівки. Поодинокі свідчення про вишивку простого люду вказують на прості матеріали та геометричні орнаменти, тим часом паволоки та оксамити багатіїв прикрашалися вишивкою золотом та сріблом. Орнаменти цих пам’яток, утворені з рослинних форм, протягом століть вбирали в себе надбання багатьох культур, чому сприяли широкі етнокультурні зв’язки.
На тлі наявних сьогодні численних наукових досліджень та популярних видань, присвячених аналізу регіональних традицій української вишивки, необхідно виокремити праці Тетяни Валеріївни Кари-Васильєвої.
Саме їй вперше вдалося виявити джерельні витоки української традиційної вишивки ХІХ ст. та проаналізувати світоглядні уявлення творців шедеврів християнського церковного гаптування й повернути з небуття їхні імена. Це видання на тлі інших опублікованих робіт виділяється не лише майстерно підібраним та прекрасно відредагованим численним ілюстративним матеріалом, а й збагаченням тексту новими оригінальними сюжетами та унікальними ілюстраціями.
Видання «Історія української вишивки» цілком відповідає своєму змісту, де художню природу вишивання та стильову еволюцію шитва в Україні подано в історичному розвитку на тлі впливу візантійської, ренесансової, барокової, класицистичної та модерної стилістик, переплетення в ній своєрідних рис із творчим засвоєнням здобутків культури країн Заходу і Сходу.
Напередодні Всесвітнього дня вишиванки відділ мистецтв пропонує своїм відвідувачам ознайомитися з книжковим Аrt-простором: «Над світом українська вишивка квітне!».
Немає коментарів:
Дописати коментар