Всім добре відомо, що Тарас Шевченко реалізував себе у багатьох царинах – як поет, як прозаїк, художник, аматор музики. Він не писав музичних творів, але у його прозовій творчості простежуються паралелі з музичними творами. Складна, але чітко структурована композиція, перегукування мотивів у різних частинах твору, навіть у різних творах, приділялася пильна увага не лише до змісту, а й до форми слова, до його звучання.
«Вірші Тараса Григоровича, як у древніх, подібні до пісень. Отож і читати їх треба натхненно», казав футурист Татлін, «цей конструктивіст з бандурою».
У Шевченка є багато заготівок до майбутнього авангарду, але передня рима – то вже цілком сформоване явище, він вживав її сотні разів.
Мистецтвознавець з Франції В. Маркаде помітила малюнок Шевченка, зроблений у сюрреалістичному дусі: дивний інтер’єр із годинником без стрілок, котрий тримається в повітрі наче невагомий, і живе жіноче тіло, що виявляється статуеткою.
.jpg)
На малюнку «Русалки» пишнотілі жінки ширяють у повітрі, порушуючи закони гравітації. Такі собі сюрреалістичні антисильфіди в балетних позиціях.
Експресивна картина художника «Розп’яття».
Тіло Ісусове – зі сліпучого світла, ним опромінений Благочестивий розбійник. Тим часом тіло іншого розбійника, корчене, конвульсійне – то згусток безжальної пітьми. На малюнку поета, наче в герці, схрестилися темна і світла поперечини двох розп’ять.
Багатогранна особистість Тараса Шевченка і сьогодні спонукає до глибоких роздумів. Відділ мистецтв запрошує своїх користувачів до перегляду виставки, присвяченої неординарному художнику: «Тарас Шевченко: авангардизм у поезії та живописі».
Немає коментарів:
Дописати коментар