Книжкова виставка «Подих давнини глибокої»

У відділі мистецтв Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Петровича Котляревського діє книжкова виставка «Подих давнини глибокої»: до 120-річчя від дня народження Мусієнка Пантелеймона Никифоровича, майстра українського декоративно-ужиткового мистецтва.

Пантелеймон Никифорович Мусієнко – відомий український кераміст, керамолог, мистецтвознавець та художник, член Спілки художників України. 

Народився 11 серпня 1905 року у селі Лозове поблизу міста Ромни Полтавської губернії, нині місто Ромни Сумської області.

Навчався у Глинській техніко-керамічній школі (1925-1926). У 1930 році закінчив Межигірський художньо-керамічний інститут, де навчався у Василя Седляра, Оксани Павленко, Івана Падалки, Павла Іванченка. 

Згодом працював художником Будянського та Київського фарфорового заводів.

У 1944 році за ініціативи Пантелеймона Никифоровича Мусієнка і його дружини Ніни Іванівни Федорової, а також за підтримки академіка архітектури Володимира Гнатовича Заболотного була заснована Експериментальна майстерня художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР (з 1963 року Лабораторія архітектурно-художньої кераміки). Колектив працював на території Національного заповідника "Софія Київська" і тому майстерню часто називали "софійською гончарнею", "софійською майстернею", майстернею Ніни Федорової, яку вона очолювала з 1946 по 1985 роки.

                Кандидат мистецтвознавства, доцент Київського інституту театрального мистецтва імені І. І. Карпенка-Карого, П. Н. Мусієнко – автор досліджень з історії давнього та сучасного українського образотворчого мистецтва, техніки та технології художньої кераміки. Серед його праць – монографії «Федір Григорович Кричевський», «Фотій Красицький», «Карпо Дем’янович Трохименко», «Іван Гончар», «Керамічний живопис».

Журнал «Народна творчість та етнографія» друкував розвідки вченого про творчість народних майстрів Івана Глодаревського, Сидора Перепілки, Прокопа Юхименка, про школу народних майстрів у Києві.

Пантелеймон Мусієнко вивчав призабуті сторінки й постаті українського мистецтва доби Гетьманщини – малярів І. Максимова, П. Петраша, Ф. Павловського, Г. Стеценка, гончаря-кахляра С. Перепілки, архітектора С. Ковніра, скульптора С. Шалматова, різьбяра початку XX століття П. Юхименка тощо. Співавтор колективних праць «Історія українського мистецтва» (1968-1970) та «Українське декоративне мистецтво» (1963).

Мусієнко Пантелеймон – автор малярських робіт, з яких 8 зберігаються у Роменському краєзнавчому музеї: «Ліс улітку», «На Дніпрі», «Польова дорога», «Річкова затока», портрети А. Славинського та небожа Б. Нежиця.

Створив понад 120 зразків розпису виробів для масової продукції заводів промисловості України. Автор сервізів і серій посуду у фаянсі, фарфорі та майоліці. Твори зберігаються у Національному музеї декоративного мистецтва України.