четвер, 17 вересня 2020 р.

Від античності – до сучасності: Музика Стародавнього Риму. Частина ІІ

Сьогодні у проєкті «Від античності – до сучасності» ми продовжуємо говорити про те, якою була «Музика Стародавнього Риму».


І цього разу у підготовці рубрики використано матеріали підручника «ІСТОРІЯ МУЗИКИ ТРАДИЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ВІД НЕОЛІТУ ДО СЕРЕДИНИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ» (НАРИСИ), виданого ПНПУ ім. В. Г. Короленка у 2016 році (автори І. В. Цебрій, М. О. Лебединська). Підручник доступний за посиланням: 

http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/6353

Епоха античного мистецтва – третя епоха. І, як стверджують фахівці, сучасне європейське мистецтво тісно пов’язане з нею. Орієнтуючись на вказане джерело, у межах цієї епохи розглядають п’ять стилів: ранньогрецький, стиль класичного періоду, елліністичний, ранньоримський, стиль імперського Риму. 

Народження ранньогрецького стилю датується VІІІ століттям до н.е., а стиль імперського Риму завершує своє існування в V столітті н.е. Тобто, хронологічні межі епохи досить широкі.

Тож музична культура Стародавнього Риму почала формуватися в умовах розквіту в Європі, Азії та Африці елліністичної культури. Можемо сказати, що саме грецька культура здійснила визначальний вплив на розвиток римської.

У попередній рубриці ми говорили про ранньоримський музичний стиль (ІV - І століття до н.е.) –найдавніше музично-театральне мистецтво саліїв (танцюристів, співаків, стрибунів), які на свята виконували воєнні пісні-танці, про свята арвальських братів, які приходили до околиць священного міста та співали молитви-гімни на честь свята врожаю і їх виходило слухати все римське населення, це була вікова традиція.

Музичний стиль імперського Риму (І - V століття н.е.), як зазначають автори книги, став значимий тим, що саме тут зароджується меценатство. 

Патрицій по імені Меценат був особою, наближеною до імператора Августа і дуже полюбляв мистецтво. Він підтримував молодих поетів, музикантів, художників, допомагав їм грошима, утриманням житла, влаштовував для них музично-поетичні вечори. Його дім став центром культурного життя римського суспільства. 

Членами гуртка патриція Мецената стали такі в майбутньому відомі діячі мистецтва, як Вергілій, Горацій і Овідій, про яких розповідали попередньо. 


Гай Ці́льній Мецена́т  

Естетичні смаки римського аристократичного суспільства поступово вироджувалися. У цирках відбуваються криваві бої гладіаторів, а страта засудженого перетворюється на дійство, цитуємо: «…засуджений на смерть чоловік мав одягти костюм Геракла і себе заживо спалити; іншого засудженого одягали Ікаром для польоту, за допомогою пристроїв піднімали вгору, а далі перерізали вірьовку і він розбивався на смерть під  оптимістичну гру оркестру…» .

Римом юрбами бродили плебеї – населення, не зайняте ніякою роботою, існуюче на пожертви багатих громадян, головним девізом яких був славетний вислів: „Хліба і видовищ!».

Проте, в провінціях (і дуже рідко в самому Римі) ще відбувалися капітолійські змагання, в яких брали участь поети, співаки, інструменталісти. Переможця вінчали лавровим вінком. 

За імператора Діоклетіана їх було найбільше. 


Гай Авре́лій Вале́рій Діоклетіа́н  

Авторки підручника зауважують, що найвідомішими музикантами імперського періоду були співак Пігеллій, актор-співак Аппелес, кіфареди – Манкрат і Діодор.

Важливо зазначити, що музика вивчалася у римських школах у складі чотирьох мистецтв –квадривіум: арифметика, геометрія, астрономія і музика. Проте музику тут трактували як математичну дисципліну. 

Легенда про одруження імператора Нерона з Крізою, про яку іде мова у підручнику, розповідає, що поет Віндекс присвятив одруженню Нерона свою найкращу епіталаму (весільну пісню), де оспівав достоїнства нареченого й невинність нареченої, прославив богів, які їм покровительствують. Та імператору Нерону, котрий уважав себе першим поетом і співаком Імперії, хтось сказав, що Віндекс талановитіший за нього. Тоді імператор у кінці весільного застілля наказав стратити Віндекса. Так постраждала талановита й ні в чому невинна людина. 

За посиланням ви знайдете цікаву книгу Володимира Дмитренка «Імператор Нерон. У вирі інтриг»:

http://maxima-library.org/knigi/knigi/b/84024?format=read

Російський композитор А. Рубінштейн, вражений цим історичним епізодом, написав оперу «Нерон».

A Caruso Rarity: "Ah, mon sort!" from Anton Rubinstein's Nero. 1917

476 року Римська Імперія перестала існувати. Тут закінчується історія античного музичного мистецтва і починається епоха Середньовіччя.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар