«Родзинкою композиції твору є велетенський синій птах щастя, котрий виблискує у потоках життєдайного світла, які спадають з небес, і обіймає хрестом розправленими крилами весь білий світ укупі з архетипами української культури, оспіваними славнозвісним полтавцем.
У стилізованій постаті козака-бандуриста автором втілений образ самого поета-співця, автора знаменитої «Енеїди» та «Наталки Полтавки». Кобзар сидить під вселенським Деревом життя. Велич, снагу, силу козацького духу уособлює декоративно стилізований кінь. Блакитним вихором злітають у височінь диво-лелеки, що символізують крилаті думки поета, натхненний політ його щирої творчої фантазії. Очолює пташиний ключ велика лелека-мати з ніжним серцем, що спрямовує своїх лелеченят у замріяну височінь до небесної крони всеосяжного Дерева життя. То наче душа улюбленої матері Надії, яка, злетівши у вічне царство, залишила у спадок цілий світ дивовижних килимових образів, що надихають її талановитих учнів на нові творчі звершення.
І в цьому неземному Раї помітні два великих білих птахи – уособлення української родини, чоловічого і жіночого початку, любові та злагоди. Відразу пригадуються крилаті слова: «Де згода в сімействі, де мир і тишина – щасливі там поди, блаженна сторона».
З орнаментикою дерева перегукуються в'юнкі гірлянди квітів, що проростають із жовтих соняхів, усередині яких клекочуть білі лелеки в ритм райським птахам, символізуючи всі щасливі українські родини...
На противагу течії «дерканого» килимового поля розтікаються горизонтально спрямовані хвилясті силуети. То в небесний, зоряний, планетний розмай вривається інший потужний акорд – стихія вселенського моря.
По ньому пливуть козаки на чолі з Енеєм. Удалечині видніється силует Парфенону (символу стародавньої Греції). Егейське море, омиваючи час і простір всеосяжного Дерева життя, плавно наближається до берегів нашої, такої рідної Красуні-Полтави. Потік фантастичних морських хвиль підхоплює і несе в безмежну далеч ріка Ворскла, у водах якої віддзеркалюється знайомий силует Хрестовоздвиженського монастиря. Наталка Полтавка у квітковому, стрічатому віночку, неначе райська птаха, схилила голову на плече коханому Петру, символізуючи вічну незгасаючу любов.
Воістину, так натхненно і талановито Котляревський в алегоричній, метафоро-поетичній формі зумів поєднати українську і давньогрецьку культури, традиції і звичаї двох народів, яких зблизила і об'єднала історія!
Розгорнутий між поверхами мармурових сходів бібліотеки, гобелен розкриває перед відвідувачами свій багатошаровий контент поступово і неквапливо, наче хороша книга, яку треба прочитати до кінця (можливо, і не раз), щоб за красивою формою угледіти ще й багатозначний зміст».
Щиро дякуємо Олександру Олексійовичу за цінний внесок у поповнення фондів бібліотеки!








Немає коментарів:
Дописати коментар