Книжкова виставка «Вишивка – перлина народної культури»

Запрошуємо всіх охочих ознайомитися з книжковою виставкою «Вишивка – перлина народної культури».

Вишивка – один з давніх, найбільш поширених і виразних видів декоративного мистецтва України. Цей вид народної творчості як традиційна прикраса одягу та житла розповсюдився майже по всіх регіонах нашої країни і користується масовою популярністю далеко за її межами. Вишиті рушники вважаються священними, їм поклонялися наші предки. Рушники бережуть, їх передають, як оберіг, із роду в рід. 
Цей оберіг супроводжує людину від народження до останнього подиху життя. Рушниками прикрашають ікони в церкві. 

Українські жінки та чоловіки свято шанували вишиту сорочку. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й ворожих сил. Люди відображали у вишивках те, що бачили довкола себе, і свято вірили, що перенесене з любов'ю і заклинанням на сорочку довго оберігатиме від хвороб і лиха.

В процесі історичного і культурного розвитку на Полтавщині викристалізувалися характерні орнаментальні мотиви та композиції, найбільш улюблена і поширена кольорова гама, специфічні техніки виконання. Це саме ті елементи, які обумовлюють художні особливості полтавської вишивки в системі інших локальних центрів України.

Характерною особливістю народної вишивки Полтавщини є величезна різноманітність технік, поєднання їх (10-15 зразків) в одному виробі. Ніжна колірна гама, різноманітні деталізовані мотиви – все це створює відчуття святковості, витонченості. Головний художній ефект – не в багатстві кольорів та їх поєднанні, а у вишуканому співвідношенні, м’якості відтінків пастельних барв (за винятком червоного та синього в рушниках): блакитного, вохристого, коричневого, зеленуватого; відтінків сірого, білого – найбільш поширених на Полтавщині.

Рушники на Полтавщині вишивають інтенсивним червоним кольором. Червоний колір рушників дуже насичений, звучний і є найбільш емоційним в декоративній композиції. 

Різноманітні дрібні сітчасті заповнення створюють ніби мерехтіння, відблиск кольору, суцільні густі стібки надають йому інтенсивності; від щільної густоти стібків залежать насиченість кольору, його яскравість. Один і той самий колір нитки завдяки техніці виконання перевтілюється то в яскраво-червоний, то рожевий, ледь розбавлений білим тлом. 

Крім того, майстрині інтуїтивно використовують і фізичний закон оптики. Білий колір більше відбиває сонячні промені, а червоний – більше вбирає в себе. У східній Полтавщині в червоний колір вкрапляється синій, іноді жовтий. Інтенсивного звучання також надає червоному кольору доповняльний колір – зелений. 

Для полтавської вишивки характерні рослинний, рослинно-геометризований і геометричний орнаменти. Побутують на Полтавщині й рушники, вишиті крючком тамбурною технікою. Головне в цій техніці поєднання тла і вишивки червоного й білого кольорів.

Решетилівщина – етнографічний район, у вишивці якого сконцентрувались найбільш важливі риси всієї Лівобережної України, що відобразилися у величезній кількості різноманітних технічних засобів виконання, орнаментиці. Решетилівські господині та майстрині досконало володіють різноманітною технікою вишивки - аплікацією, гладдю, вирізуванням, виколюванням, мережками і так званими рушниковими швами. Поєднання сріблясто-сірих, блакитних, оливкових тонів створюють неповторну гармонію кольорів. Широковідомі й одноколірні вишивки, особливо білими нитками на полотні. Особливо популярні решетилівські рушники і скатерки, виконані технікою ручного перебору. В їх рисунках відображені місцеві традиції народного мистецтва. У решетилівських рушниках використовується геометричний і геометризований рослинний орнамент з мотивами квітів, вазонів, букетів та ін. Тчуться решетилівські рушники на білому тлі одним або двома кольорами, здебільшого світло-синім або теракотово-коричневим. Решетилівські скатерки прикрашаються також геометричними рослинними візерунками.

Решетилівські майстри створюють дуже філігранні роботи. Це справжні витвори мистецтва, здебільшого важко зрозуміти де виворіт, а де лицьова сторона жіночої блузи чи чоловічої сорочки. Цього досягається завдяки старанності вишивальниці, а також точності виконання малюнка, способу виконання. А застосування різних технік створює світлотіньовий ефект орнаменту, тобто узор «переливається» в залежності від напрямку світла. «Білим по білому» застосовують і при машинній вишивці, використовуючи техніку «гладь», яку при вишиванні вручну називають «лиштва».

Решетилівський художній професійний ліцей є центром української національної культури. Педагогічний та учнівський колективи ліцею вже багато років працюють над вивченням, пізнанням і збагаченням народної духовної і матеріально-побутової культури українського народу. Культурна спадщина залишається в основі діяльності, у навчанні та вихованні. Педагоги передають своїм вихованцям любов до обраної професії, повагу до історичного минулого України.

                            У відділі мистецтв Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського з 10 листопада 2024 року решетилівські майстрині експонуватимуть свої роботи на виставці «Вишивки краса нетлінна». Свою творчість представлять майстрині художньої вишивки, носії елемента нематеріальної культурної спадщини «Технологія виконання вишивки „білим по білому“ міста Решетилівка Полтавської області» Лариса Пілюгіна, Олена Коршунова, Марина Кісенко, Ніна Коваль з Решетилівки та Наталя Рома з Кременчука.

«Технологія виконання вишивки «білим по білому» селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області», як елемент нематеріальної культурної спадщини України, у 2017 році наказом Міністерства культури України № 561 внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, а в 2018 році наказом Міністерства культури України № 105 його було взято під охорону (державний номер 007). Решетилівські вироби, як і раніше, демонструються на різних виставках за кордоном, і ними всюди незмінно захоплюються. Решетилівський районний краєзнавчий музей (відділ ткацтва і вишивки) є зберігачем кращих здобутків решетилівських майстрів вишивки «білим по білому». На щорічному фестивалі «Решетилівська весна» майстри вишивки демонструють свої вироби та діляться практичними навичками з шанувальниками вишивки.

Лариса Михайлівна Пілюгіна працювала викладачем композиції вишивки та історії одягу в Решетилівському художньому професійному ліцеї. Вона плідно працює над створенням одягу, поєднуючи народні мотиви із сучасною модою. Це – жіночі блузи та чоловічі сорочки. Її неповторні вишивані вироби впізнають за гарним, виразним малюнком, за глибоким змістом, розмаїттям відтінків і багатством форм. 
Вироби Лариси Михайлівни зберігаються в приватних колекціях в Україні і за кордоном. Її вишивка давно здобула визнання не тільки в нашій країні, а й за її межами. 
Майстриня – учасниця міжнародних, всеукраїнських та обласних виставок, конкурсів, фестивалів, ярмарків, лауреат обласної премії ім. І. П. Котляревського. Створила близько тисячі вишитих робіт. Багато з них перебувають у музеях Запоріжжя, Полтави, Києва, Опішні, Решетилівки. Разом зі своїми доньками Наталією та Ольгою бере активну участь у Всеукраїнській культурно-мистецькій суспільно-політичній акції «Рушник національної єдності». Майстриня – одна з ініціаторів та постійних учасників обласного свята народної творчості «Решетилівська весна». Займалася дослідницькою роботою. Їздила в фонди та музеї замальовувати старовинні вишивки, орнаменти. Потім на основі народної творчості створювала власні. 

Л.М. Пілюгіна – заслужена майстриня народної творчості України, членкиня Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України. 

Олена Коршунова – автор численних вишитих виробів: це й чоловічі сорочки, жіночі блузи та сукні, рушники, скатертини, дитячий одяг. Працювала художником у художній майстерні на Решетилівській фабриці художніх виробів. За її ескізами-малюнками робітниці Решетилівської фабрики художніх виробів виготовляли чимало замовлень, які відзначалися неординарним тематичним спрямуванням і технікою виконання. Влаштовувала персональні виставки в музеях і виставкових залах області та України. Її вироби зберігаються в музеях України, у приватних колекціях, а також за кордоном. Олена Коршунова – членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреатка полтавської міської премії імені В. Г. Короленка, нагороджена Почесною грамотою Полтавської обласної ради. Носій елемента нематеріальної культурної спадщини «Технологія виконання вишивки білим по білому міста Решетилівка», внесеного до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Вишивкою займається більше 30 років.

Марина Кісенко – майстриня художньої вишивки, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, випускниця Решетилівського художнього професійного ліцею, носій елементу нематеріальної культурної спадщини "Технологія вишивки "білим по білому" селища Решетилівка Полтавської області", занесеного до Національного переліку елементів НКС; стипендіат Президента України, як молодий майстер народної творчості (2018-2019; 2021-2022 рр.). Роботи майстрині брали участь у конкурсі-виставці "Кращий твір року", який проводить Національна спілка майстрів народного мистецтва України. Активна учасниця обласних виставок та фестивалів народної творчості "Решетилівська весна", "Бузковий Гай", "Шар Гора", "Гелон-фест" та ін. У 2021 отримала Гран-прі на інтернаціональному фестивалі "Легенда" (в номінації декоративно-ужиткове мистецтво). Роботи майстрині знаходяться у приватних колекціях не лише України, але і за кордоном. 

Ніна Коваль – носій елемента нематеріальної спадщини «Технологія вишивки білим по білому м. Решетилівка Полтавської області». Ніна Коваль займається вишивкою з 2006 року. Навчалася в Решетилівському художньому ліцеї. Майстер виробничого навчання з ручної вишивки – навчає секретів та примудростей мистецтва вишивання учнів Решетилівського професійного художнього ліцею. Для Ніни Коваль вишивка – це і робота, і захоплення, якому присвячує свій вільний час.

Наталя Рома – майстриня ручного вишивання, носій елемента нематеріальної культурної спадщини «Технологія вишивки «білим по білому v. Решетилівка», який занесено до переліку нематеріальної культурної спадщини. Працювала на Решетилівській фабриці художніх виробів у цеху ручної вишивки. 
Багато робіт майстрині мають аутентичні візерунки. Так вона виконала роботу за сорочкою Івана Франка, яка зберігається у фондах Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка. 
Рома Наталя Вікторівна – членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України; неодноразова переможниця загальноміського конкурсу "Вишиваний Кременчук" у номінаціях "Краща авторська вишиванка", "Краща доросла вишиванка" та у номінації "Приз глядацьких симпатій"; куратор у м. Кременчук Всеукраїнського культурно-мистецького вишивального проекту "З Григорієм Сковородою у серці"; учасник різноманітних міських і загальноукраїнських, у тому числі персональних ("Візерунки, що оживають на полотні"), виставок ("Мистецтво в часи ВІЙНИ", м. Київ; "Кращий твір року", який проводить Національна спілка майстрів народного мистецтва України, м. Київ), фестивалів народної творчості ("Решетилівська весна", "Гелон-фест") та проєктів ("ДНК української вишивки авангарду", м. Київ.).

Полтавська вишивка – це не тільки декоративне оформлення виробів, а й одночасно мистецтво оригінального бачення світу, осмисленого і відтвореного специфічними художніми засобами. Серед поліхромних українських вишивок полтавські виділяються вишуканою гамою пастельних тонів. Особливу групу складають вишивки білим по білому. При вишиванні «біллю» – білим по білому – утворюється малюнок високого рельєфу зі світлотіньовим моделюванням. Залежно від напрямку світла узор по-різному то відбиває, то вбирає світло. Вишивка білим по білому – своєрідний художній засіб, який асоціюється з красою морозних візерунків.