Книжкова виставка «Роль української пісні в творчості Івана Котляревського»

9 вересня – день народження Івана Котляревського, українського письменника, першого класика нової української літератури, громадського діяча.

У відділі мистецтв з цієї нагоди розгорнуто книжкову виставку під назвою: «Роль української пісні в творчості Івана Котляревського».

Звертаючись до текстів основних творів Котляревського – «Енеїди», «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника», ми переконуємося в тому, що письменник прекрасно знав українські народні прислів’я та приказки, казки, пісні, тож логічно припустити, що деякі сюжетні елементи він запозичив із українських народних пісень.

У Москалеві-чарівнику пісні «Ой не відтіль віє вітер, відкіль мені треба…», «Ой був та нема, да поїхав до млина…», – народні, а пісні «З того часу, як я женивсь…», «Будь у мене мужичок з кулачок…», склав сам автор як фольклорні стилізації. Частина пісень, що їх співають або згадують персонажі «Москаля – чарівника», пов’язана з пісенною поезією ХVІІІ ст. 

У п’єсі «Наталка Полтавка» завершальну арію №19, яку склав Котляревський, героїня починає зі слів «Ой я дівчина Полтавка…», які стали відомою піснею, особливо для полтавців.

Усього в тексті Котляревський занумерував 19 пісень. Це пісні різного походження: народного, літературного й авторського. Народні пісні письменник черпав безпосередньо з народних уст або з друкованих джерел. Суто фольклорні – «У сусіда хата біла», «Ой під вишнею, під черешнею». Більшість же народних пісень, уміщених у творах, Котляревський творчо переробив, пристосувавши до місцевих умов, сюжетних ситуацій, долі та характеристики, того чи іншого персонажа. 

Ввівши у п’єси народні пісні у відповідній літературній обробці, Котляревський першим в українській літературі став на шлях мистецького освоєння народної лірики. Образ ліричного персонажа залюбки творили в народнопісенних стилізаціях поети-романтики, зокрема Шевченко, який до того ж найчастіше серед них розвивав авторський зачин Котляревського, що полягав у складанні пісень від імені дівчини або жінки.

З усього розмаїття української народної пісні Котляревський орієнтувався для художньої реалізації задуму насамперед на пісню ліричну, бо вона чи не найповніше увібрала в себе все багатство почуттів, усю глибину людської душі.